В окупації існує окремий «тренд» переслідування жінок, — Ольга Скрипник

У цьому випуску обговорюємо такі питання:

• Як змінилося повсякденне життя жінок в окупації за ці роки
• Які ролі жінки найчастіше змушені брати на себе в умовах окупації
• Чи можна сказати, що саме жінки сьогодні часто утримують повсякденне життя громад. Що це означає на практиці
• Де проходить межа між виживанням, адаптацією і співпрацею з окупаційною владою? Наскільки це складна й болюча тема всередині самих громад
• Наскільки сексуалізоване насильство лишається прихованою темою в окупації
• Що відбувається з жінками, чиї чоловіки або родичі перебувають у полоні, зникли чи були затримані
• Як жінки зберігають українську ідентичність в умовах постійного російського тиску

«Окупація — це не просто якісь повідомлення у новинах, це повсякдення для людей…»

Анастасія Багаліка: Ми, мабуть, почнемо якраз із якихось глобальних пояснень, тому що дуже багато людей, які не мають або близьких, або знайомих на окупованій території, часто не розуміють, що окупація — це не просто якісь повідомлення в новинах, це ще й повсякдення для людей. І дуже багато речей змінюється. Я хотіла запитати, як складається взагалі звичайний будній день звичайної жінки на окупованій території.

Ольга Скрипник: Ну, перш за все, окупація — це не є, знаєте, якоюсь завершеною дією. «У 2014 році окупували, і на тому все». Насправді, окупація — це щоденні страждання, порушення, причому вони масові, і зачіпають жінок безумовно.

У принципі, від початку окупації Криму це було доволі яскравим, тому що я сама з Криму, з Ялти, була і учасницею тих подій, і, відповідно, і як документаторка на це дивилася. Перше, що важливо розуміти, що жінки на окупованих територіях від початку російської агресії ще з 2014 року були частиною мирного спротиву. І, наприклад, акції, які тривали в Криму на початку окупації, це якраз були акції, які проходили на 8 березня.

Власне, це окремо була взагалі жіноча акція — «Жінки проти окупації», «Жінки за мир», коли ми в Криму виходили вздовж головних доріг, наприклад, Сімферополя або Севастополя, — ці напрямки, і стояли якраз з плакатами проти росіян, проти російської окупації. Так само відбувалося потім 9 березня, бо це день народження Шевченка, і в Криму, тоді, в 2014 році, проходили акції протесту, в яких дуже активну роль брали жінки.

Зокрема, в багатьох містах Криму жінки навіть очолювали і правозахисні організації, — це відомі журналістки, в тому числі, які долучалися до протестів, і так само це були жінки, які очолювали у різних містах, наприклад, рух «Євромайдан Крим».

І так само кримськотатарські жінки, які теж брали участь в усіх мітінгах, включаючи мітінг 6 лютого. Тому я думаю, що це теж дуже важливо, що жінки є частиною цього мирного спротиву. І відповідна реакція окупаційної влади, вона була, скажімо так, закономірною з точки зору переслідування цивільного населення за спротив.

«Окупація — це обмеження в доступі до базових необхідних послуг, соціальних в тому числі»

І тому, в принципі, для жінки, перше, — це однозначна небезпека і порушення її фундаментальних прав.  Особливо, якщо ідеться про активних жінок, які мають відкриту українську позицію. Вони одразу стикнулися з переслідуваннями і обмеженнями.

Друге, якщо ми торкнемося більш соціальної сфери, то окупація — це так само, зазвичай, обмеження в доступі до базових необхідних послуг, соціальних в тому числі. Напевно, зараз найбільш таким кричущим є те, що більш-менш зрозуміло на міжнародній арені — це ситуація в Маріуполі або в Олешках, на інших територіях, окупованих після 2022 року.

Але, власне, ця практика розпочалася ще в 2014-му в Криму, коли без російського паспорту всі обмежувалися у соціальних послугах і особливо це відчували на собі якраз жінки.

Тому що це стосувалося того, що діти не могли піти в садочок, не могли піти в школу, не можна було отримати певні виплати. І взагалі, в принципі, навіть медичні послуги базові так само надавалися тільки через російський паспорт.

На жаль, далі це вже перейшло на новоокуповані території у 2022 році, коли це відбувалося у більш таких швидких темпах і більш агресивно, вже з використанням зброї, навіть відвертих прикладів вбивств, викрадень через те, що жінки, наприклад, відмовлялися, зокрема, це там вчителі, наприклад, або ті, хто працювали в медичній сфері, якщо вони відмовлялися співпрацювати з окупантами.

• «Колективний полон — життя в окупації»: головна редакторка Громадського радіо Вікторія Єрмолаєва провела дискусію на Книжковому Арсеналі

«Кримськотатарські жінки теж у силу їхньої приналежності, як етнічної, так і релігійної, теж підпадали під масу обмежень»

Тому, для жінок це страждання від фундаментальних прав до, в принципі, всіх інших сфер життя. У тому числі, це й вибір професії, це й можливість, що стосується релігійної сфери.

Бо, наприклад, 2014 рік — так само Росія розбудувала систему переслідування мусульман, тому що, в першу чергу йшлося про кримських татар, які тоді офіційно і публічно заявили про те, що вони не підтримують окупацію, так само, як і Меджліс кримськотатарського народу. Тому кримськотатарські жінки теж у силу їхньої приналежності, як етнічної, так і релігійної, теж підпадали під масу обмежень. Ну і, власне, на жаль, вони є і частиною зараз списку політичних в’язнів, цивільних заручників, як ми називаємо, які перебувають за ґратами.

Тому, в принципі, на жаль, сьогодні ми маємо констатувати, що порушення всіх абсолютно прав, які гарантовані як міжнародним пактом про політичні і громадянські права, так і пактами, які стосуються культурних, соціальних, економічних прав — абсолютно всі норми цих двох пактів стосовно жінок порушуються в окупації щоденно й масово. Тому, власне, так, це дійсно питання того, що всі ці 12 років, а для деяких територій 4 роки, це означає масштабні і системні порушення.

І що ще важливо, що жінки позбавлені, в принципі, механізмів захисту, які, умовно скажімо, традиційно присутні в країнах, які підтримують міжнародні норми. Але на окупованих територіях вони недоступні. Ти не можеш піти в суд, звернутися у правоохоронні органи, ти не можеш навіть зробити розголос у ЗМІ.

Формально, навіть маючи цю можливість, ти стикнешся із «судом», який лояльний лише для проросійського населення, який повністю контролюється Москвою. Тобто ти можеш звернутися до цих псевдоструктур, які були розбудовані на окупованих територіях сьогодні. Вони розбудовані, наприклад, зокрема, на окупованій частини Херсонщини, Запоріжжя.

Росіяни повідкривали свої «суди», «правоохоронні органи», «СІЗО», легалізували, які були, по суті, катівні. Створили таку картинку. Так, власне, як було в Криму з 2014 року.

Але це не означає, що у тебе буде право на справедливість. Це не означає, що ти зможеш захистити свої права. І, власне, суди, які зараз ідуть, в тому числі, над жінками…

«Це окрема політика Росії, переслідування жінок, зокрема, в Криму»

І тут важливо, що з 2022 року ми однозначно констатуємо і підтверджуємо те, що є окремий тренд, окремий напрямок переслідування саме жінок. Тобто це не поодинокі випадки. Це окрема політика Росії, переслідування жінок, зокрема, в Криму.

І тут навіть просто можна статистично це підтвердити. До 2022 року у наших спільних списках правозахисників серед політично ув’язнених жінок у Криму було лише максимум 5. Від 3 до 5 жінок. І на сьогодні, на початку 2026 року, на жаль, у нашому списку вже понад 80 жінок.

Тобто ми бачимо, у скільки разів збільшилось. І що ще важливо, серед цих жінок, тепер жінки, які мають малолітніх дітей, які опікувалися батьками, які, наприклад, непрацездатні, потребують постійної опіки і медичних послуг. І вироки для жінок теж змінилися.

До 2022 року максимально відомий нам термін щодо жінки, це пані Галина Довгопола, яка була ув’язана в Севастополі. За її відкриту підтримку України. Вона допомагала волонтерам українським. Її ув’язнили на 12 років, і зараз вона в російській колонії.

Це був максимальний термін для жінки, який ми взагалі фіксували до 2022 року. Зараз жінки отримують 15, 16, 17, 20, 22 роки позбавлення волі. І, що ще важливо, після 2022 року, наприклад, ми вже задокументували далеко не один кейс, коли одночасно декілька членів родини, зокрема, мама і донька, наприклад, або сестри.

Тобто, коли декілька членів родин, зокрема жінки, були одночасно ув’язнені за сфабрикованими справами. Вже згадували про журналісток, про активісток. Зокрема, одна з журналісток, яка досі перебуває у Криму, Лутфіє Зудієва.

Вона теж постійно стикається з… її визнали «іноагентом». Вона постійно платить штраф, але продовжує працювати, розповідати про те, що відбувається у Криму, зокрема, на медіа Ґрати.

Ліза Кузьменко: Ми не згадали ще про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, про термін, який в міжнародному праві називається СНПК.

Наскільки ця проблема зараз існує і наскільки вона відкрита до обговорення?

Ольга Скрипник: Масштабною вона стала вже після 2022 року. До цього, в принципі, оскільки і жінок за ґратами було значно менше в Криму, то і випадків таких, які були би підтверджені, сексуально зумовленого насильства, саме внаслідок війни… Здебільшого ми такі форми насильства фіксували щодо чоловіків, які піддавалися тортурам у сфабрикованих справах, для того, щоб вибити, по факту, «зізнання».

Тобто це різні форми, сексуалізованих таких форм насильства, які застосовуються. Тобто це, зокрема, щодо геніталій, це електричний струм, залякування зґвалтуванням тощо. Щодо чоловіків доволі поширена там це була практика.

У силу того, що жінок практично набагато менше було, то здебільшого прямо такі форми ми не фіксували. З 2022 року ситуація змінилася. І найбільш гострою, трагічною вона є на, як ми називаємо, новій окупованій території після 2022 року, оскільки, в принципі, це був вже відкритий збройний конфлікт із застосуванням зброї.

«У катівнях жінки піддавалися страшним формам знущань…»

Із великою кількістю військових, які були російською пропагандою прокачані багато років щодо ненависті до українців, і, зокрема, українок, тому що, начебто, «вони винні в тому, що народжуються українці взагалі». І тільки через це жінки ставали жертвами різних форм сексуалізованого насильства, пов’язаного з війною. Ну, зокрема, ми знаємо про страшні випадки на Харківщині і Київщині. Але так само це Херсонщина, Запоріжжя, де в катівнях жінки піддавалися страшним формам знущань.

І в тому числі, вони гинули через це, тому що не отримували і медичної допомоги. Більш того, страшним є ще те, що дівчата так само піддавалися. Якщо до цього ми не фіксували таких випадків, зокрема в окупованому Криму, щоб дівчата, тобто неповнолітні, ставали жертвами таких форм насильства, то з 2022 року на Херсонщині і на Запоріжжі, оскільки ми розширили свою роботу на цій території після такі випадки є.

Вони окремо пов’язані з політичним переслідуванням, коли дівчат або жінок ув’язнюють через їхню участь у спротиві, підтримці України, або частина жінок стала жертвами такого насильства лише через те, що вони є дружинами або доньками українських військових.

Вони піддавалися таким особливо страшним формам насильства саме через те, що вони є в такій ролі, дружини або доньки, або матері. Навіть були жінки доволі старшого віку, які піддавалися також таким формам страшним саме через те, що вона, наприклад, мати українського військового. Ця тема, вона особливо для мене тяжка, в тому числі через те, що ми не маємо жодних механізмів реальних захистити цих жінок зараз, усі чотири роки.

Інколи питають, що зараз, здається, стало менше випадків. Ні, не менше, їх точно не менше, просто людей, які можуть про це сказати, стало менше. Знищені журналісти, знищені місцеві блогери, знищені будь-які, в принципі…

Ліза Кузьменко: Або залякані…

Ольга Скрипник: Так. Коли я кажу знищені, це як фізично, за ґратами або вбиті, так і знищені в силу того, що їх або змусили поїхати, або вони налякані. Тому, в принципі, просто у нас немає можливості почути про це.

Але цих випадків не стає менше, бо ми досі тримаємо цей зв’язок і бачимо, що жінки і досі зникають. На жаль, не всіх із них ми потім знаходимо в СІЗО або в російських колоніях, тому під питанням взагалі, чи живі ці жінки, де вони… Ну, і ми розуміємо, що в силу відсутності жодних правових механізмів, жодної підзвітності жорстокого насильства і вмотивованості росіян вчиняти це насильство, ми розуміємо, що частина жінок зникають і через те, що росіяни мають можливість, в тому числі, сексуально їх експлуатувати…

Слухайте випуск подкасту повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!

Спільний проект за підтримки Представництва Фонду ім.Фрідріха Еберта в Україні (ФЕС). Думки, висловлені в цьому подкасті, не обов’язково відображають позицію ФЕС