Церква імені КДБ: як релігія в окупації стала спецоперацією

Коли гортаємо підручники з історії, релігійні війни здаються чимось із неймовірно сивої давнини. Тамплієри, хрестові походи, папа римський, який легким розчерком пера ділить континенти, полювання на відьом — пахне нафталіном, середньовіччям та сторінками підручників для сьомого класу.
Але якщо ви думали, що релігійний екстремізм, священна війна та інквізиція — це виключно про минуле, то маю для вас новини. І новини свіжі — з території сусідньої недоімперії.

Вітаю! Я — Валентина Троян, або просто — пані Троян. Зазвичай я люблю жартувати, але теми моїх проєктів останнім часом далекі від гумору. Зокрема, сьогодні ми детально — з іменами, географією та конкретними кримінальними справами — розберемо, як один дуже специфічний закритий клуб під назвою РПЦ перетворився на щось середнє між ідеологічним відділом ЦК КПРС і регіональним філією ФСБ.
Ми проїдемося окупованими Росією територіями України — Кримом, Луганщиною, Донеччиною, Запоріжжям та Херсонщиною. І побачимо, як у XXI столітті розгортається сюжет, гідний найгіршої антиутопії як тоталітарна держава нищить свободу совісті, як баптистів оголошують шпигунами ЦРУ, а священників вивозять із мішками на голові — за те, що відмовилися молитися за здоров’я Володимира Путіна.

Для початку розберімося з матчастиною. Щоб зрозуміти, чому на окупованих територіях коїться таке дике середньовіччя, треба вловити логіку Кремля. У сучасній Росії церква — це взагалі не про Бога. Бог для них — категорія надто нестабільна. Його важко контролювати, він законів Держдуми не читає і до ради директорів Газпрому не входить.

У Росії церква — це міністерство правильних думок і духовний спецназ. Згадаймо радянські часи. Тоді за ідеологію відповідали комсомол, партія та науковий атеїзм. Але коли радянський міф остаточно сконав, Путіну знадобився новий клей для мізків 140 мільйонів людей. І тут із глибокої шухляди КДБ дістали РПЦ. Сталася дивовижна мутація колишні майори КДБ та запеклі атеїсти раптом масово згадали, що вони «глибоко православні».

За даними Центру стратегічних комунікацій, сучасна ідеологія так званого “русского мира” – це просто комерційна франшиза. Суть угоди проста громадянин купує у церкви абсолютну лояльність до царя, а церква натомість обіцяє йому ексклюзивний квиток у рай прямо з окопу.

Патріарх Кирил у вересні 2022-го, якраз під час оголошення масової мобілізації, заявив у проповіді — і це зафіксовано на офіційному ютуб-каналі патріархії — що загибель під час виконання військового обов’язку у війні проти України “змиває всі гріхи”.

Оцініть красу калькуляції! Навіщо десять заповідей, навіщо каятися, не красти, не зраджувати. Можна просто поїхати до сусідньої країни — грабувати, вбивати, ґвалтувати, — а якщо наздожене український дрон, церква автоматично анулює всю твою кримінальну та духовну історію і видає безкоштовний небесний сертифікат.

Це ж ліпше, ніж будь-який банківський кешбек!

Але що відбувається, коли ця гігантська державна машина з освячення танків і виправдання геноциду приходить на українські землі На землі, де люди за тридцять років незалежності звикли до того, що конфесій багато, релігійний плюралізм — норма, а свобода вибору церкви — невід’ємне право кожного Ось тут і починається найстрашніше.

Почнімо нашу мандрівку з Криму. Окупація півострова у 2014 році стала такою собі “демоверсією” або лабораторним експериментом того, що Росія принесе з собою на інші українські землі пізніше. Знаєте, яке було одне з перших завдань так званої “кримської самооборони”, російських козаків та заїжджих “зелених чоловічків” Ні, не захист складів чи міфічна боротьба з “поїздами дружби” з Києва. Вони майже одразу взялися за релігійне рейдерство.

Як детально документували журналісти Суспільне Крим та експерти Кримської правозахисної групи, насамперед окупанти взялися за храми Православної церкви України — тоді ще Київського патріархату, — що діяли при українських військових частинах. Логіка залізна якщо територія тепер під триколором, то й молитися тут мають виключно правильною мовою, за правильного президента і такого ж патріарха. У селі Перевальне, у Севастополі українські парафії просто викидали на вулицю під улюлюкання “казаков”.

До 2014 року в Криму існувала велика, жива єпархія ПЦУ. Що з нею сталося за 10 років окупації Її ліквідували під корінь — методичним, бюрократичним і силовим удушенням. Головним символом спротиву став митрополит Климент, який роками оббивав пороги окупаційних судів, намагаючись відстояти Кафедральний собор святих Володимира і Ольги в Сімферополі.

Знаєте, як російська ФСБ та кримські колаборанти розв’язали це питання Без жодних релігійних диспутів. У 2023 році до собору прийшли судові виконавці у супроводі спецназу, заблокували входи, опечатали майно, розікрали унікальні ікони — і викинули церкву на вулицю. Бо за паперами окупантів будівля раптом знадобилася якомусь міністерству майна.

Кричущий випадок стався влітку 2024 року в Євпаторії. Там узагалі не стали морочитися із судовими постановами — просто пригнали будівельну техніку і почали буквально розбирати Хрестовоздвиженський храм ПЦУ. З неповторної дерев’яної споруди зняли купол, розібрали стіни храму по колоді. Розумієте рівень абсурду Дерев’яний православний храм — загроза національній безпеці Російської Федерації! Мабуть, фсбшники вирішили, що стіни без жодного цвяха випромінюють флюїди українського суверенітету і заважають мобілізації.

За даними правозахисників, наприкінці 2023 року останній священник ПЦУ був змушений залишити Крим із міркувань особистої безпеки. Тепер на півострові — абсолютно стерильна, зачищена духовна пустеля під пильним наглядом кримського управління ФСБ. Якщо ти не підпорядкований Москві — ти не просто інакодумець. Ти ворог держави.

Перемістимося на Донбас та Південь. Знаєте, коли окупанти заходили в українські міста, вони кричали про захист православ’я та традиційні цінності. Але якщо ми відкриємо розслідування Медійної ініціативи за права людини, яке називається Росія забороняє діяльність християнських громад в окупованих регіонах України, то побачимо реальність Кремль влаштував справжнє полювання на відьом, а під ударом опинилися усі, хто не молиться за здоров’я Путіна.

За даними правозахисників МІПЛ, окупанти діють за чітким репресивним алгоритмом. Перший крок – це так звана націоналізація або просто — банальний грабунок майна релігійних громад. На Донбасі та в окупованих частинах Запоріжжя й Херсонщини у вірян масово відбирають молитовні будинки, храми та духовні центри.

Українських священників намагалися залякати або примусити до співпраці. Коли вони відмовлялися – вмикалася машина терору. У розслідуванні МІПЛ зафіксовані моторошні випадки окупанти влаштовують обшуки, звинувачують релігійні громади в екстремізмі та зв’язках з українськими спецслужбами. Людей кидають до підвалів, а майно церков використовують для потреб окупаційних адміністрацій або військових.

Особливу лють в окупантів викликають протестантські громади – баптисти, п’ятидесятники, адвентисти.

Правозахисники чітко фіксують, що російська влада намагається повністю зачистити українське релігійне поле, щоб залишити там виключно РПЦ як ідеологічний інструмент контролю над мізками.

Ведуча про те, як це виглядає зсередини, детально пише у своєму блозі на Цензор.НЕТ митрополит Донецький і Маріупольський ПЦУ Сергій Горобцов. Він звинувачує представників Московського патріархату у навідництві для російської армії. А коли окупанти заходили в міста — спершу грабували українські храми.

Владика згадує, як у Маріуполі росіяни винесли і спалили рідкісні українські книги, а його особисте церковне вбрання вивезли в Москву як трофей. У Волновасі храм узагалі облили соляркою і підпалили, привселюдно знищивши українські рушники з ікон.

Окупантам не перешкоджали жодні релігійні канони чи мораль. Вони приходили зі зброєю туди, де люди молилися українською мовою. Храми єпархії відбирали та передавали Московському патріархатові, а вірян, вірних своїй церкві, оголошували ворогами

У протестантів в окупованій Горлівці окупанти відібрали майно їхньої громади — озброєні бойовики просто віджали великий молитовний будинок християн-адвентистів сьомого дня.

Людям вказали на двері, будівлю націоналізували, а все майно громади — від комп’ютерів до церковного автобуса – банально розкрали. І це стандартна практика Кремль на словах заявляє про захист віри та духовне відродження, а на ділі приносить на окуповані землі звичайний середньовічний грабунок, відбираючи храми у вірян під власні кабінети чи військові склади

Рушимо далі на Південь — Запорізька та Херсонська області, що потрапили під удар у 2022 році. Якщо на Донбасі репресії розкручувалися роками, то тут, на Півдні, ФСБ вирішила діяти екстерном. Вони дістали з архівів сталінські методички 1930-х років проти «ворогів народу» і запустили конвеєр на повну потужність.

Розберімося, хто такі євангельські християни, баптисти, п’ятидесятники чи харизмати для середньостатистичного російського майора з Тамбова, якого прислали керувати окупаційною комендатурою.

Для нього це не віряни. Для нього будь-який баптист — це автоматично «американський шпигун», «диверсант ЦРУ» та «небезпечний сектант».

Чому? Логіка прапорщика проста якщо ваші релігійні центри історично розташовані десь у США, Південній Кореї чи Німеччині, якщо ви не підкоряєтеся Кремлю і — о жах! — пропагуєте свободу волі та індивідуальну відповідальність перед Богом, то ви точно шпигуни.

Офіційна статистика Державної служби України з етнополітики та свободи совісті спільно з правозахисниками шокує з початку повномасштабного вторгнення росіяни вбили понад 40 українських священнослужителів різних конфесій. Понад 600 релігійних споруд храмів, молитовних будинків, синагог, мечетей — ущент зруйнували або суттєво пошкодили російські обстріли чи цілеспрямовані підпали.

Згадаймо окупований Мелітополь. На початку окупації у 2022 році віряни абсолютно різних конфесій – протестанти, католики, православні ПЦУ – виходили щодня на центральну площу міста. Неозброєні, вони просто ставали колом і молилися за мир, за Україну, за своїх близьких. Знаєте, що зробили окупанти Вони почали розганяти ці молитви автоматами. Молитва українською мовою або просто молитва за спокій в Україні стала кримінальним злочином.

Пастора євангельської церкви «Благодать» Михайла Брицина окупанти просто вигнали з міста, відібравши величезну будівлю церкви, де зараз крутять пропагандистські ролики.

За даними розслідувань Радіо Свобода, в окупованому Бердянську двох греко-католицьких священників — отця Івана Левицького та отця Богдана Гелету — росіяни заарештували прямо в храмі, кинули до підвалу-катівні й місяцями катували, намагаючись вибити зізнання, нібито вони ховали у підсобках зброю для українських партизанів. Традиційний чекістський фокус підкинути дві гранати під вівтар і кричати про «тероризм». На щастя, після півтора року цього пекла й нелюдських знущань, у червні 2024 року обох отців вдалося повернути додому під час обміну.

А 67-річного католицького отця Петра Креніцького з Мелітополя, який приїхав з Чехії і понад 30 років служив людям на таврійській землі, перед депортацією жорстоко побили у власному дворі, одягли мішок на голову, вивезли взимку в поле на лінію розмежування і скерували пішки в Україну. Без речей, без документів, в одній рясі. Чому Бо він відмовився брати російський паспорт і агітувати парафіян іти на псевдореферендум. Російська релігійна політика проста як двері або ти працюєш на вибори Путіна, або на тебе чекає мішок, підвал і депортація.

Але знаєте, що в усій цій трагічній, абсурдній та жорстокій історії надихає найбільше Російська ФСБ, аналітики у Кремлі та генерали у рясах щиро вірили у власні методички. Вони думали ну ось ми зараз закриємо всі неправильні храми, відберемо реєстрацію, залякаємо пасторів, розігріємо телевізор, і українці слухняно, як стадо, підуть шикуватися в чергу до Московського патріархату слухати проповіді про «священну воєнну операцію».

Але цей план провалився. Віра в окупації перетворилася на тихий, незламний підпільний опір.
Люди збираються таємно. На звичайних квартирах, у підвалах, на закинутих дачах під виглядом святкування дня народження чи простих посиденьок за чаєм. Без мікрофонів, без звукової апаратури, без афіш у фейсбуці. Вони збираються по 3–5 людей, щоб просто тихо, пошепки почитати Біблію українською, помолитися за звільнення своїх міст, за рідних та кумів, які воюють в ЗСУ, і просто підтримати один одного.

Цей тихий опір неможливо запеленгувати системами РЕБ, його неможливо відстежити через камери відеоспостереження із розпізнаванням облич, які росіяни наставили в окупованих містах.
Дякую, що додивилися це відео до кінця. Тема складна, болюча, але про неї необхідно говорити, щоб світ бачив реальне, не причесане пропагандою обличчя так званих «російських традиційних цінностей». З вами була Валентина Троян.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди