Доступність — це не пандуси, а, перш за все, толерантність, — Володимир Носков

Вперше в Україні будуть представлені сучасні технології навігації для самостійного пересування людей з вадами зору.

Про це поговоримо з керівницею громадської організації «Право вибору» Валентиною Бутенко та журналістом Володимиром Носковим.

«Ми вирішили провести квест. Але це буде не звичайна гра, а гра, в якій беруть участь незрячі молоді люди. Наше перше завдання – показати суспільству Харкова, що незрячі люди необов’язково повинні бути жалісними та безпомічними, вони також можуть бути успішними та мобільними.

Друге завдання – перевірити Харків на доступність для людей з важкими вадами зору.

Отже, в нас шість команд по 2 особи, і 20 волонтерів. Організаторами квесту є кияни, які в минулому році проводили квест у Києві, і зараз цю естафету перейняв Харків.

Також будуть представлені інноваційні технології для самостійного орієнтування. Йдеться про невізуальні програми на телефонах, які допоможуть незрячим орієнтуватися у просторі самостійно з тростиною, але без допомоги супроводжуючого.

Крім того, ми будемо просувати нову технологію – це аудіо маячки, які можуть включатися по пошуку незрячої людини. Якщо вона знає, що десь розташована споруда, на якій є маячок, вона його включає, і маячок її веде до входу або виходу з метро, або до якогось закладу», – розповіла Валентина Бутенко.

З журналістом Володимиром Носковим ми поговорили про те, чи з’являються якісь зміни в доступі для людей з обмеженими можливостями в містах, і наскільки суспільство толерантне до таких людей.

 «Універсальна доступність – це не про інвалідів і для інвалідів, а для всіх: для мамочок з візочками, для бабусь, які вже вдягають окуляри, бо в них погіршується зір, для тих, в кого зламана рука чи нога. Це і є універсальна доступність, коли всі можуть користуватися побутом та інфраструктурою. Це має зрозуміти держава, а поки що держава діє так – щось спеціально робить для інвалідів», – вважає журналіст.

Також він розповів про те, наскільки Харків є доступним.

«Я не можу сказати, що в Харкові нічого не роблять для людей із вадами зору чи для тих, хто на візках. Почали з’являтися пандуси, але вони робляться із порушенням, тому що внизу пандусів з’являються сильні калюжі. Подекуди є світлофори із звуковими пристроями, і подекуди в метро є маячки, але це є не усюди. На жаль, рельєфні смуги при дорогах є лише в двох містах, і то ті рельєфні плитки, які попереджають про небезпеку, під ногами хитаються.

Страшніше, що в харківської влади немає стратегії, як може розвиватися місто з точки зору інклюзивності та безбар’єрності», –  пояснює Володимир Носков.

Володимир Носков робить висновок, що доступність – це не тоді, коли з’являються пандуси, а коли суспільство стає одне до одного толерантним.

 «Я не хочу, щоб цей процес був забюрократизованим, що ми виконуємо перевиконуємо план, а щоб цей процес був і у суспільному, і в культурному, і в освітянському обговоренні. Щоб він був на всіх ланках. Доступність – це не тільки пандуси і рельєфні смуги, а коли суспільство стає один до одного толерантним, і коли суспільство хоче одне одного чути», – зазначає Володимир Носков.  

Повну версію розмови можна прослухати в доданому звукову файлі.