Довженко ненавидів режисера «Богдана Хмельницького», — кінознавець

Про постать гетьмана та процес створення стрічки говоримо з керівником Національної спілки кінематографістів України Сергієм Тримбачем.

Ірина Ромалійська: Поговорим о фильме «Богдан Хмельницкий»…

Михайло Кукін: И о том, что Игорь Савченко стал врагом Александра Довженко.

Сергій Тримбач: Довженко на той час не був просто Довженком, а художнім керівником Київської кіностудії. Він був впливовою людиною.

Хрущов очолив українську парторганізацію. І він був ліберальний. З ним зблизився Довженко і сказав, що в українській кіностудії немає українського матеріалу. В тому числі був замовлений фільм «Богдан Хмельницький». Перед цим бал п’єса. Богдан Хмельницький — це така фігура, яка по-різному обертається. Ще точніше, її обертають.

Це як всім відомий пам’ятник Богдану Хмельницькому на Софійському майдані, встановлений у 1881 році. Коли я приїхав в Київ, мені сказали, що він показує на Москву. А тепер прочитав, що він показував на Варшаву. А коли його поставили, з’ясувалося, що він задом повернений до Михайлівського золотоверхого. Тому його трошки повернули. Вже він не на Москву, і на Варшаву, а десь посередині.

Після революції 17-го року пам’ятники минулої доби руйнували. Натомість ставили інші. Один з багатьох пам’ятників, який не зачепили, хоча його трактували як представника шляхти. Коли були пролетарські свята, то пам’ятник забивали дошками, щоб гетьман не брав участь. Але в 30-ті роки все змінюється. Фільм красномовно про це свідчить.

Фільм починається з того, що гетьман піднімає повстання проти польської шляхти.

Михайло Кукін: Я передивився деякі фрагменти. Мені здається, що він дуже маніпулятивний

Сергій Тримбач: Треба мати на увазі, що 7-го квітня 2,5 місяці залишалося до початку війни. Польща була ворогом. Богдан Хмельницький б’є поляків, потім приймає послів російських і проголошує тост за дружбу двох народів, які об’єднуються.

Після війни, коли Польща змінюється, Богдан Хмельницький залишається одним із улюблених персонажів Хрущова.

Коли святкували річницю Переяславської ради в 54-му році, місто Переяслав було перейменовано на Переяслав-Хмельницький. Тобто він став канонізованим. В уже новіші часи він показаний більш гнучко. Шевченко писав про Хмельницького як запроданця.

Історик Михайло Брайчевський вважав, що Переяславська рада — домовленість еліт. А чи не щось подібне відбувається зараз?

Михайло Кукін: В чому детектив?

Сергій Тримбач: Довженко просто ненавидів Ігоря Савченка. Я принаймні раз на рік бачусь з одним із учнів Савченка. Він ображається, каже: «Довженко все время называл его рыжим евреем». Довженко мав знімати «Тараса Бульбу». Війна завадила. Він вирішив, що фільм «Богдан Хмельницький» перебіг йому дорогу. На великому екрані я іноді бачу план із «Землі» Довженка. Навколо Довженка завжди були складні стосунки. Він був владною і нетерпимою людиною, як всяка велика людина. Є хороші люди, але вони не великі митці.

Михайло Кукін: В «Земле» тоже есть детективная история?

Сергій Тримбач: Фільм про те, як приходить український більшовицький месія. Його на тракторі зустрічають, як Христа на ослі. Фільм був ніби пропагандистський.