Дві третини донеччан навесні 2014 року підтримували єдність України, — Кіпень

Гість ефіру — доцент Донецького національного університету імені Василя Стуса, голова Інституту соціальних досліджень та політичного аналізу Володимир Кіпень.

Сергій Стуканов: Ваші соціологічні дослідження, проведені навесні 2014 року, спростовують офіційну російську версію про те, що мешканці Донецька підтримували Росію, показують, що більшість населення Донецька були за соборну Україну.

Володимир Кіпень: Так. Це дійсно абсолютно переконливі дані. Наприкінці березня, коли ми проводили в Донецьку і найближчих місцях соціологічне опитування, ми отримали результат, який нас порадував. З іншого боку, він викликає гіркоту. Той потенціал, який був для утримання ситуації, був втрачений. Коли ми визначали, де хочуть жити жителі Донецька, в Україні чи поза Україною, то хотіли б жити в унітарній Україні 26%. На рівні 24% говорили про те, що вони хотіли б жити в Україні з дещо збільшеними повноваженнями регіону відносно податків, економічної самостійності. Це та картина державного устрою, яка утверджується сьогодні в результаті реформи децентралізації, коли на місця передаються надзвичайно великі повноваження. Коли буде включений другий етап реформи децентралізації, тобто знаття з порядку денного таких інститутів, як обласна державна адміністрація, районні державні адміністрації, вся повнота влади перейде до місцевих органів влади, до обласних рад, районних рад та об’єднаних територіальних громад. Це те, що можна інтерпретувати як збільшення повноважень регіону, яке хотіли бачити жителі Донецька.

Ще 16% опитаних зорієнтувалися на те, що хотіли б жити в Україні з федеративним устроєм. Федерацію розуміли як форму такого устрою, за якого є достатньо великий рівень самостійності територіальних одиниць, але права виходу з України у них немає.

Якщо підсумувати всі три проукраїнські позиції, ми отримали 66% населення в Донецьку в період загострення протистоянь, коли російська і проросійська пропаганда Партії регіонів та комуністів створювали іншу картину: «Донбас чекає Росію». Брехня.

Сергій Стуканов: Ви робите висновок, що громадяни Донецька не винні у тому, що відбулося, провина лягає на владу та силові структури, які зрадили.

Володимир Кіпень: Ключова провина полягає в тому, що Донбас виявився великою мірою відчужений від України. Там сьогодні знаходяться проросійські бойовики разом з російськими найманцями. Це не провина левової частки населення Донецька, це провина передусім місцевої влади, але й центральної також. Місцева влада забула про обов’язок перед громадянами, які їх обирали. Центральна влада неправильно оцінила ситуацію і не змогла підтримати Донбас, коли він боровся на проукраїнських мітингах, які були достатньо чисельними.

Мені видається, що основна частина населення зайняла вичікувальну позицію, позицію певного невтручання. Це також було однією з причин того, що втримати ситуацію українські сили в Донецьку не змогли.

Сергій Стуканов: Чи правильну тактику обрала центральна влада? Коли бойовики почали захоплювати Краматорськ, інші міста, було оголошено АТО, а на рівні Донецька намагалися домовитися.

Володимир Кіпень: Сьогодні зрозуміло, що це була абсолютно хибна політика. Місцеві еліти грали або проти України, або в свою гру, сподіваючись переграти і Україну, і Росію. Навесні 2014 року ми спостерігали, коли екстремісти захоплювали адміністративні будівлі, їх виводили, вони знову захоплювали. Основними посередниками торгів виступали люди, які сьогодні показали, що вони відстоювали не інтереси української держави, не інтереси регіону, а свої олігархічні інтереси.

Сергій Стуканов: Ахметов переоцінив свої можливості? Він сподівався на те, що вдасться владнати ситуацію?

Володимир Кіпень: Я оцінюю це саме так. Взявши під контроль бойовиків, задіявши ресурси, якими він володів, він сподівався, що сам буде повним контролером території Донбасу. З іншого боку, він не був зацікавлений у тому, щоб туди прийшли російські капітали і потіснили його.

Некоронований король Донбасу залишається великою мірою біля розбитого корита.

Сергій Стуканов: Що сьогодні громадянське суспільство може робити, щоб чинити опір? Що у нас вдалося, а що ні?

Володимир Кіпень: Ми маємо визнати, що Україна на Донбасі зазнала поразки. Проукраїнські сили виявилися слабко організовані, великою мірою не готові до таких драматичних подій.

Довгий час ми, дискутуючи з опонентами, вважали, що потрібно бути терпимими, толерантними. Це помилка. Терпимість має бути як норма при розмові, коли вона не торкається принципових стратегічних питань. Коли декларується позиція, що Україна не є державою, мені видається, що тут дискусії недоречні, тут має діяти закон.