Директор каналу «До ТеБе»: Настрої на непідконтрольних територіях змінюються

Виконавчий директор донецького обласного телеканалу «До ТеБе» Віктор Підлісний розповідає про роботу ЗМІ після відновлення мовлення. 

Сергій Стуканов: Канал тепер можна дивитися не тільки в південній частині Донецька, але і в інших районах. Яким чином вдалося досягти розширення території мовлення?

Віктор Підлісний: Багато людей думають, що це відбулося тільки завдяки тому, що була відбудована вежа на Карачуні. Але це було не стільки технічне досягнення, скільки інформаційне.

Ми вже давно досліджували територію поширення наших радіо- і телепрограм. Наші інформатори розповідали, що нас можна було бачити і чути на території Амвросіївки та в самому Донецьку ще влітку.

На початку відновлення мовлення головним було технічне завдання. Вся система роздачі телевізійного сигналу була, по-перше, зруйнована, а по-друге, організована з Донецька. Ми раділи кожному новому передавачу. Потім постало питання, з чим ми ідемо до глядача. Ми розробляли спеціальну концепцію.

В липні цього року було відновлено радіомовлення, запрацювала радіостанція «Голос Донбасу». Люди, які хотіли почути і побачити нас, бачили і чули нас.

Вежа на Карачуні додала зону покриття. Але це було не стільки технічно ефективно, як інформаційно: люди почали нас шукати.

Сергій Стуканов: Якою мовою ви виробляєте телевізійні програми?

Віктор Підлісний: В Україні немає людей, які не розуміють української мови. Я розподіляю людей на україномовних  та «україночуйних». Всі чують і розуміють. Є частина людей, які уперто не хочуть чути. Це їхня політична позиція. Але вони розуміють. Ми є державним радіо і телебаченням. Ми представляємо Україну. Наші програми виробляються українською мовою. Люди, які нас чують і бачать, нас підтримують.

Від нас глядачі і слухачі чекають посилу. Нас зможуть вирізнити з усього потоку інформації.

Наталя Соколенко: Як складаються стосунки із владою у вашого телеканалу?

Віктор Підлісний: В процесі переходу до суспільного стосунки між державними ЗМІ і владою мають змінитися. Раніше кожен директор регіональної телерадіокомпанії повинен бути присутній на постійних нарадах у губернатора, слухати, що там відбувається, отримувати вказівки і виконувати їх. Ми почали перетворюватися на суспільне з моменту відновлення мовлення. Ми не йшли до влади слухати, що вона скаже. Ми йшли до влади від народу, щоб почути, що влада робить. Не треба нам вказувати, куди їхати, що робити. Ми самі знаємо. Якщо відбувається організована нарада посадових осіб, то ми приїжджаємо не дивитися, а з’ясовуємо, чого очікують люди від наради, що вони від неї отримали позитивного. Ми приходимо від людей.

Сергій Стуканов: У вас є програма, яка називається «Віч-на-віч. Павло Жебрівський». Чи є у ній діалогічність, яка змушує його відповідати на запити суспільства?

Віктор Підлісний: Це компромісна програма. Вона була задумала як «5 запитань до влади». Ми хотіли ставити 5 гострих запитань про те, що керівник зробив за тиждень. Пізніше влада почала нас пресувати. Тому програма перестала бути майданчиком для очільника. Ми перейшли на нижчий рівень – міських голів і начальників управлінь.

Але ми розуміли, що очільник області має бути в ефірі обласного радіо і телебачення. На формат «5 запитань до влади» не погодилися, тому довелося вигадати персональну назву. Вони перебрали на себе функцію підготовки. Прес-служба готувала йому запитання, на які зручно було відповідати. Ми пішли на компроміс, щоб не втратити момент спілкування, дати голові Донецької обласної адміністрації можливість висловитися. Далі ми могли реагувати на його відповіді в наших сюжетах та в інформації на сайті. Ми сподівалися, що цей формат не буде жити довго. У 2017 року програми «Віч-на-віч. Павло Жебрівський» у такому форматі не буде.

Сергій Стуканов: Який контент вашого каналу сприяє становленню певної ідентичності? Які програми визначають регіон як складову частину України?

Віктор Підлісний: Для нас найважливішими є інформаційні програми. Це те, з чого ми почали. Ми задоволені інформаційною службою. Ми створили регіональні редакції по всій території України. Це дає нам оперативність. Інформаційний випуск складається з матеріалів з усіх великих міст області – Волновахи, Маріуполя, Покровська, Бахмута, Краматорська.

Ми шукаємо інформаційні приводи. У нас складна ситуація, дуже багато негативу. Але ми намагаємося знайти конструктивний позитив.  Ми показуємо, що Мар’їнка обстрілюється, але школу відремонтували. Люди думають не про війну, а про завтрашній мир.

Наталя Соколенко: Чи висвітлюєте ви події на непідконтрольних територіях?

Віктор Підлісний: У нас є проект «За межею».  На непідконтрольних територіях є наші журналісти, які працюють під псевдонімом. Цей проект – дописи про життя людей, які там живуть. Це розмови в тролейбусах, на базарі. В цих дописах ми спостерігаємо зміну настроїв і ставлення до подій.

На українство набагато менше реагують як на щось негативне. Люди втомилися від війни.

Сергій Стуканов: Ви не висвітлюєте заходи, які впроваджує окупаційна адміністрація? Наприклад, відбирання житла.

Віктор Підлісний: У нас були пропозиції зайнятися контрпропагандою. Ми не можемо бути присутні на непідконтрольних територіях і бачити події на власні очі, не можемо спиратися на неправдиву інформацію. Наша контрпропаганда полягає у тому, що ми показуємо те життя Донецької області, яким воно є. Ми показуємо, що у нас є майбутнє.

Сергій Стуканов: Яких вершин планує досягнути телеканал «До тебе» у 2017 році?

Віктор Підлісний: Головне – почати планове інформаційне прямоефірне мовлення. Сподіваюся, що в 2017 році у нас відбудеться поновлення матеріально-технічної бази. Ми запускаємо проект духовного змісту «Дорога до істини» і ряд тематичних програм.