Финансирование у армии есть, теперь нужен людской ресурс, — Бутусов

В студии Громадського радио – главный редактор “Цензор.Нет”, известный украинский журналист Юрий Бутусов. 

Ирина Ромалийская: Какие основные события или тенденции в армии за минувший год вы могли бы выделить?

Юрій Бутусов: Якщо казати про позитив, це, в першу чергу, збільшене фінансування, і більша кількість ресурсів, які отримують Збройні сили.

Ірина Ромалійська: Зсередини чи ззовні?

Юрій Бутусов: Це з українського бюджету, звичайно. Бюджет армії 2017 року був приблизно 2,5 млрд. доларів, у цьому році він перевищить 3 млрд. Це величезні кошти, яких цілком достатньо для того, щоб вирішити більшу частину тих завдань, які стоять перед Україною, навіть без залучення західної допомоги.

Ірина Ромалійська: А якщо порівнювати з бюджетами на армію інших країн?

Армії тепер потрібні не будь-які люди, а здатні переважати противника інтелектуально  

Юрій Бутусов: Звичайно, що ми набагато менше маємо бюджет, ніж армії країн НАТО, але з іншого боку, в нас своя ситуація, для неї і того рівня розвитку української держави – це величезні кошти, ці 3 млрд доларів. Якщо порівнювати з бюджетом РФ, це приблизно 65 млрд доларів. Але з іншого боку, в нас немає ані ядерної зброї, ані такої величезної території, потреби в такій величезній кількості військових частин, і ми не ведемо загарбницьких війн, не маємо флоту, підводних човнів. У нас є можливість маневрувати своїми ресурсами, будувати Збройні сили нового покоління, адаптовані під сучасні локальні війни 21 сторіччя, для цих потреб в нас достатньо ресурсів виділяє зараз держава.

Ірина Ромалійська: А якщо про негатив, найголовніше за рік що?

Юрій Бутусов: Основна проблема завжди в нас вважалась  – відсутність ресурсів. Зараз ця основна проблема, про яку постійно плакались 27 років українці, зараз про це в армії можна не говорити. Тепер, після того, як зняли цю основну проблему, вийшли на перший план інші проблеми. Передусім – проблема людського ресурсу. Матеріальний ресурс зараз є вже другорядним. В першу чергу, це проблема управління людським ресурсом, бо на ті кошти, які виділяє зараз держава, наповнити армію заробітчанами, як виявляється, можна, це не є проблемою.

Потрібно брати в армію «незручних людей», а вони для генералів найбільші вороги

Казати, що нестача людей – зараз вже не можна. Можливо, на весь штат не вистачає, але в принципі вони є. Люди укладають контракти, приходять нові. Але проблема не в тому, що потрібні будь-які люди, а потрібні люди ініціативні, вольові, які націлені на результат, здатні воювати з противником, вести контактні бої, переважати противника інтелектуально і вести сучасну війну. Для цього потрібні люди вже не тільки з вольовими якостями, а передусім з інтелектуальним рівнем.

Це проблема, яку наша армія, як і її попередниця радянська армія, не вирішувала ніколи, це новий виклик, до якого армія не готова і сучасне керівництво теж. Тому що вони всі – продукт негативного відбору, тої старої армії радянської, української, бюрократичної, яка в нас була завжди.

Ірина Ромалійська: Що робити? Західні інструктори, я так розумію, не допоможуть? Вони можуть навчити боям, а світогляд не змінять?

Юрій Бутусов: Звичайно, вони можуть допомогти в простих практичних рішеннях, речах, процедурах. Основне йде від нас, це ми маємо побудувати колективи. Але це не тільки проблема армії. Основна проблема в принципі дуже повільних змін в Україні – що в державному апараті є основна проблема створення людських колективів, здатних робити перетворення.

В нас поки що реформатори – це глашатаї певних тез, це не люди, які можуть адмініструвати управлінські процеси. І в нас словом «реформа» підмінюють насправді комплекси організаційних управлінських процесів, створення колективів, виховування лідерів. Все це в нас підмінюють.

Потрібно брати в армію так званих «незручних людей»: ініціативних, які сперечаються з керівництвом, які не кажуть «есть, так точно», задають незручні питання. А ці люди в нашій армії, особливо зараз, коли активної фази немає – для генералів найбільші вороги. Їх найбільше ненавидять і прибирають з ЗСУ і Нацгвардії в першу чергу.

Є надія, на жаль, з кожним місяцем все менша і менша, що залишається такий прошарок людей, молодих, ініціативних, на рівні до командира батальйону, які отримали досвід реальної війни і ще залишаються в армії. Значна кількість таких людей є вже зараз в цивільному житті, які пішли з армії. Їх можливо потрібно повернути.

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.