«Громадське радио»
Михаил Кукин: Речь идет о гарантированных законом льготах для студентов-переселенцев. Этих льгот по факту студенты не получили. Расскажите об этом.
Ольга Гвоздьова: Цей закон стосується також пільг для дітей АТОшників і тих, хто втратив батька під час бойових дій або масових акцій.
Він був прийнятий у середині травня. Протягом місяця мали б бути прийняті підзаконні акти, які б запустили цей закон в дію.
Цим законом передбачаються такі пільги: повна або часткова сплата за навчання за рахунок державних коштів, надання пільгових кредитів для сплати за вищу або професійну освіту, безкоштовне проживання в гуртожитку, безкоштовні підручники та інше.
Станом на сьогодні підзаконні акти не були прийняті, і тому він повноцінно не діє. До нас на гарячу лінію почали поступати дзвінки студентів. Ми розробили шаблон звернення для студентів, щоб вони зверталися офіційно до Кабміну.
Ирина Ромалийская: Сколько таких обращений уже есть?
Ольга Гвоздьова: Декілька десятків. Також ми опублікували звернення на наших сторінках. Можливо, воно розійшлося далі.
Ирина Ромалийская: Арина, действует ли этот закон для вас?
Арина Горбовская: В моем университете, в КПИ, руководство пошло навстречу. Лично мне было предоставлено бесплатное проживание в общежитии на полгода. Но на последнем собрании с руководством студгородка нам сказали, что так как нет подзаконных актов, мы снова вынуждены платить на общих основаниях. Это порядка 300 гривен в месяц. Все остальные льготы тоже никому не предоставляются.
Михаил Кукин: Какие действия вы для себя выбрали?
Арина Горбовская: Мы были шокированы в декабре, когда нам это сообщили. Кто-то позвонил в тот же «Донбасс-SOS».
Мы начали во все министерства отправлять обращения. Мы получали стандартные ответы о том, что над этим идет работа. На протяжении 7 месяцев уже идет работа.
Была создана петиция на сайте президента Украины, в которой мы объясняем сложившуюся ситуацию и просим помощи.
Ирина Ромалийская: Сколько сейчас подписей под петицией?
Ольга Гвоздьова: Зараз більше ста, але вона діє лише декілька днів.
Ми звернулися восени минулого року до Міносвіти та Мінсоцполітики. Вони перекидали один на одного відповідальність. У відповіді Міносвіти зазначалося, що вони розробили програму по наданню цих пільг, а Мінсоцполітики затвердили її лише в січні. Міністерство економіки повернуло програму з правкою, що додаткових грошей не буде. Усі гроші мають бути передбачені бюджетом.
У бюджеті 2016 року цей проект згаданий, але гроші під це не виділено.
Михаил Кукин: А чем «Донбасс-SOS» может помочь таким студентам?
Ольга Гвоздьова: По-перше, треба заявляти про себе. У нас люди, що підпадають під дію певних законів, мовчать і не контролюють їх виконання. Ми пропонуємо студентам не мовчати, писати звернення і підтримувати петицію.
Я так розумію, що ті ВНЗ, що мали ресурси, допомагали студентам. Хоча в законі прямо сказано, що це мають бути бюджетні кошти.
Ирина Ромалийская: Какие у вас внутренние ощущения от того, что происходит?
Арина Горбовская: Последние два года я получаю не особо приятные впечатления от своей жизни.
Мы можем стоять несколько дней в очереди для того, чтобы получить справку. Но это еще как-то можно пережить. Когда тебе говорят, что нужно вернуть какие-то суммы, которые прописаны законом, потому, что в министерстве кто-то не выполнил работу — это очень неприятно. Приходится искать пути для изменения этой ситуации.
Михаил Кукин: А как дела обстоят с вузами, которые переехали с территории Донбасса?
Ольга Гвоздьова: Щодо ВНЗ, що перемістилися, то в них багато проблем і крім цього закону. Зараз вони не доходять до вирішення цієї проблеми. Але там студенти теж активні, вони підписували звернення. У них проблем ще більше. Вони зараз не відповідають акредитаційним вимогам до ВНЗ.