«Квитків вже немає, і, я думаю, надалі і не буде, тому що сама постановка нетривіальна. Всі виконавці – сучасні з нами, і навіть костюми для хору купували у звичайному магазині. Це звичайний одяг.
Декорації – це нові сучасні матеріали, які не використовувалися ще в нашому театрі так, як зараз. Також ми зробили з художником-постановником по костюмам просто хіт – перенесли в дійство в стиль готів, панків, і вистава має дуже цікавий вигляд», – розповідає Микола Третяк.
Аеропорт, повно німецьких туристів, які вигукують пісні і розпивають пиво. В аеропорту з’являється Мефістофель та співає свою знамениту арію «Люди гинуть за метал». Там же він робить селфі на фоні публіки та складає хрести з підручних матеріалів. Чи готова публіка до таких експериментів? Чи не відходить музичний матеріал на другий план? Микола Третяк переконаний, що в жодному разі.
«Музика Гунно – найвища точка романтизму, і цей романтизм на всі часи. Тому тут складно порушити музичну канву, це практично неможливо, все залишається так само, єдине, що змінюються акценти та зміст. Тому як раз ця музика дає можливість експериментувати та йти далі, шукати нові форми подачі, більш сучасні та зрозумілі для нинішнього нашого глядача», – запевнив Микола Третяк.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.