Говорити можна будь-якою мовою, головне поважати свою країну, — Марта Шпак

Алена Бадюк: Расскажите, что это была за акция и в каких местах вы успели побывать?

Марта Шпак: Ми відвідали декілька міст Донецької області, в тому числі місто Маріуполь, давали там концерт для бійців, волонтерів та мешканців тих районів.

Ті воїни, які стоять на передовій, вже є свідомим, та є мешканці, які не розуміють, чому відбувається вся та ситуація на фронті, і які невпевнені в завтрашньому дні.

Михаил Кукин: Чи дійсно в Донецькій області так багато проросійсько налаштованих людей?

Марта Шпак: Я не зустріла таких людей, навпаки, мешканці підходили до нас, дякували та скаржились на те, що в них немає українського радіо та телебачення.

Ми не маємо звинувачувати людей, якій живуть на сході України в тому, що вони зростали на російській пропаганді, ми маємо питати — що країна зробила для того, щоб навчити людей та розповісти їм правду?

В Канаді, наприклад, куди з’їжджаються мігранти всіх країн світу, діє одне правило — всі рівні. Ти можеш говорити будь-якою мовою та молитися якому хочеш Богу, але країну, в якій ти живеш, потрібно поважати.

Подивіться на росіян, більшість з яких живуть за межею бідності, але як вони моляться на Росію!

Алена Бадюк: Певица Анастасия Приходько, которая была в гостях «Громадського радио» говорила, что жители некоторых городов Донецкой области видели артистов в последний раз только при Советском союзе. Насколько сейчас развито это движение и достаточно ли сейчас таких акций, когда артисты приезжают с выступлениями в Донецкую и Луганскую области?

Марта Шпак: Я ще до Революції казала, що артисти мають їхати на схід зі своїми концертами. В Маріуполі говорять, що в них ніколи не було великих українських концертів, а тепер кожного дня проїздять артисти, і роблять такі глобальні мистецькі проекти, що мешканці дивуються, чому вони раніше не знали стільки всього про Україну.

Це буде згодом мати свій прогрес, і це те, що ми упустили до війни, на жаль.

Пісня «Лелека».

Михаил Кукин: Вы ведь снова собираетесь на восток?

Марта Шпак: Так, їдемо в Луганську область, на передову, в найгарячіші точки.

Також одні багаті люди запропонували допомогу, і ми веземо подарунки для однієї з місцевих шкіл.

Михаил Кукин: Чи буває на ваших концертах у військових частинах так, що інколи не вистачає хороших технічних умови, і доводиться співати акапельно?

Марта Шпак: Ну звісно. В Маріуполі ми давали концерт великому концертному залі і там був хороший звук, а у військових частинах ми дякуємо за одну колонку і мікрофон. Звісно, все навантаження на голос.

Але ми закриваємо очі на незручності, тому що як можна жалітися, співаючи перед військовими, розуміючи що кожен день для них може бути останнім?

Михаил Кукин: Как вы собираете деньги в Канаде и популяризируете там украинскую идею?

Марта Шпак: Мої концерти в Канаді не для українців, а для представників інших націй, які навіть не розуміють української мови. Українці, звісно приходять і підтримують мене, але в основному приходять люди різних національностей і вони дуже люблять нашу музику, українське мистецтво, їм подобається мій голос, в кінці вони купляють українську їжу, до речі, вони обожнюють українські пироги.

Алена Бадюк: Що говорять ваші друзі та знайомі в Канаді? Чи знають вони про війну в Україні?

Марта Шпак: Спочатку було важко, тому що російська пропаганда робила там свою справу, а канадці настільки привикли до позорої інформації, що навіть не могли зрозуміти, що їм відверто брешуть, і мені доводилось пояснювати, що таке пропаганда.

Потім, після того, як війна увійшла в свою активну фазу і на наш бік стали Європа і Америка, вже все стало зрозумілим, вони вірили тому, що я їм пояснюю. А останнім часом, десь півроку тому в нас з ними почалася політична криза. Вони говорять, що не розуміють нас: в той час, коли наші хлопці на війні, наші політики не можуть зупинити політичне протистояння.

Песня «Ми за волю, ми за мир».