Хто нестиме відповідальність за права жителів ОРДЛО? Аналіз законопроекту щодо Донбасу

Які саме положення законопроекту «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях» потрібно вдосконалити — дізналися в Аліни Павлюк, юристки Української гельсінської спілки з прав людини.

Олена Бадюк: Я так розумію, звернення з’явилося після того, як були проаналізовані положения, які є в законопроекті. Які основні недоліки ви можете назвати?

Аліна Павлюк: Цей аналіз, заява, яка була опублікована на сайті УГСПЛ, з’явилися внаслідок роботи з текстом, з пропозиціями правок до першого тексту №7163. Варто зауважити щодо процедури розгляду законопроекту. Він був переданий на Комітет після першого читання, народні депутати мали право подати свої правки та зауваження до тексту законопроекту. Загалом було подано близько 680 правок, але Комітет не розглядав кожну правку по суті. Був висновок робочої групи, створеної при Комітеті, на основі якого приймалися або не приймалися правки народних депутатів. Наразі остаточного тексту законопроекту ще нема. Дякуючи Громадському, з’явився текст, напрацьований за результатами роботи Комітету. Але є ключові зауваження до тексту законопроекту.

Якщо говорити загалом про текст, він трохи не відповідає тому духу, який має бути в контексті міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. По-перше, досить передчасно говорити про факт окупації окремих регіонів Донецької та Луганської областей та порівнювати ту, по суті війну, яку ми маємо на сході України, з тим, що відбувалося і відбувається в Криму, і правовий статус тих територій, оскільки в Криму ми маємо чіткий правовий режим РФ, коли вона визнає територію частиною своєї держави. Тому ми говоримо, що Крим окупований.

Читайте також: Президентский законопроект по Донбассу теперь может нарушать права человека, — Лунева

Олена Бадюк: Але ж це непопулярна теза, бо в інформаційному просторі, особливо серед народних депутатів, є популярною теза навпаки, що окупація, агресія і так далі.

Аліна Павлюк: Агресія — так, збройний конфлікт — так (саме в аспекті міжнародного права). Міжнародне право не знає слова «війна», вона знає «міжнародний конфлікт» —по суті, аналог, який має прийматися і визнаватися нашою державою, але не окупація.

Окупація має бути визнана міжнародними інстанціями, а ми ще досить далеко від цього. Так, ми маємо говорити: агресія, Росія — держава-агресор і в нас є збройний конфлікт, який почався в 2014 році від захоплення адміністративних будівель у окремих містах Донецької і Луганської областей. Але термін, який пропонується в законопроекті, має ключові аспекти доведення. Зокрема, питання військової, політичної, економічної підтримки, як робиться в міждержавних позовах України проти РФ, які наразі слухаються ЄСПЛ. Україні відстоює свою позицію там, надає матеріали і докази по тим ситуаціям, порушенням прав людини, які були. Це буде доведення теорії ефективного контролю над територією сходу України. Коли ми будемо мати на руках рішення про це, ми вже можемо говорити або не говорити про окупацію.

У законопроекті є досить цікавий момент і змішано два важливих поняття: ефективний і загальний контроль. Це дві різні теорії здійснення юрисдикції однієї держави на суверенній незалежній території іншої держави за допомогою певних правових засобів. Питання в тому, що ці дві теорії розглядаються різними судовими інстанціями. Ефективний контроль — ЄСПЛ, загальний контроль — Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний суд ООН.

Олена Бадюк: А як в тексті законопроекту?

Аліна Павлюк: Обидва терміни без коми, з’єднано в один: «ефективний і загальний контроль». Це неможливо, бо це дві різні категорії, різні ступені і різні рівні доведення. Це юридична помилка з точки зору міжнародного права і практики діяльності судів.

Варто зауважити, що там пропонується створення єдиного координаційного органу щодо узгодження позиції України в міжнародних судових інстанціях на міжнародній арені. Це важливо робити, бо ми маємо досить розрізнену позицію на різних рівнях і ці позиції мають узгоджуватися, діяти на основі єдиної доказової бази, яка, по суті, збирається, але не формується у вигляді якогось єдиного центру і ресурсу інформації, який міг би використовуватись різними державними органами.

Олена Бадюк: Наступний пункт, зазначений у заяві, стосується відсутності мінімальних обов’язків щодо захисту цивільного населення у небезпечних умовах згідно з міжнародними зобов’язаннями. Ми говоримо про жителів непідконтрольних територій щодо того, хто має нести відповідальність за дотримання їхніх прав. Що маємо в законопроекті?

Аліна Павлюк: Маємо повне покладання відповідальності на РФ і нерозуміння того, що Україна також має на собі ряд позитивних обов’язків за міжнародним гуманітарним правом, міжнародним правом прав людини по захисту своїх громадян — тих осіб, які знаходяться на непідконтрольних територіях. Якщо говоримо про матеріальні порушення прав людини, як безпосередньо завдання шкоди, — так, з точки зору Європейської конвенції прав людини за такі порушення несе відповідальність РФ. Але це не означає, що Україна не має вживати всіх можливих в її арсеналі засобів, щоб захистити тих людей.

Наприклад, у положеннях цього законопроекту йдеться про запровадження нового режиму — операції з оборони, підтримування захисту, територіальної цілісності України на заміну АТО. По суті, по формулюванню і описанню воно йде як воєнний стан і дії які більш-менш співвідносяться із діями під час воєнного стану. Але маємо трошки іншу назву.

Питання в тому, що там вводиться досить суворий режим щодо дій ЗСУ, оперативних формувань, які діють на непідконтрольній території, по відношенню до цивільного населення, досить туманно визначені території, на які поширюється цей режим, досить широкі повноваження: отримання майна, входження до житла осіб, проведення обшуків. Навіть більш суворим стає режим щодо перетинання КПВВ. За таких умов ми можемо передбачати, що будуть активізовані воєнні дії в зв’язку з прийняттям цього законопроекту і тим режимом, який там прописний. Але ж треба думати про тих людей, які там залишаються, які стають заручниками тієї ситуації, яка наразі відбувається на сході.

Олена Бадюк: Ви зазначили, що своєрідним недоліком законопроекту є відсутність загальних норм щодо захисту осіб, які належать до категорії захищених відповідно до Женевської конвенції. Про що йдеться?

Аліна Павлюк: Ми маємо на увазі вразливі категорії осіб, які знаходяться під контролем протилежної сторони: військовополонені, заручники-цивільні особи, які незаконно утримуються, політичні в’язні та особи, ув’язнені з політичних мотивів, зниклі безвісти особи внаслідок збройного конфлікту — та категорія людей, доля яких не встановлена і не визначена. Якщо ми досить примітивно дивимось на ситуацію, не вдаємось до юридичних оцінок та аналізів, по суті, якщо ми говоримо про активізацію збройних дій, потенційно можливий силовий наступ на зайнятій непідконтрольній території, то ми можемо хвилюватися за долю наших громадян, які знаходяться в полоні в незаконних збройних формуваннях.

Незалежно від нашого визнання України стороною збройного конфлікту чи невизнання, Женевська конвенція поширюється на цю ситуацію і вона потенційно захищає таких осіб. Але Україна як держава має вчинити певний ряд дій з їх захисту.

Щодо зниклих безвісти, має бути створене національне довідкове бюро як механізм, прописаний Женевськими конвенціями, для обліку інформації, збирання доказів щодо них, подальшої передачі до правоохоронних органів для проведення розслідування. 

Олена Бадюк: Давно лунає дискусія щодо надання статусу військовополоненим — військовослужбовцям, які зараз перебувають у полоні на непідконтрольних територіях. Але відповіді в законопроекті нема.

Аліна Павлюк: Немає, по суті, її там не має бути. Але скажу так: коли цей законопроект буде прийнято, навіть в тому вигляді, як він є зараз, то це буде першим кроком для прийняття окремого закону для визначення статусу таких осіб. Але для цього важливо прописати чітко, що Україна дотримується положень всіх Женевських конвенцій та всіх додаткових протоколів до них і хоча б тезово визначити, що такий спеціальний закон буде прийнято.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.