Інтеграція чи дезінтеграція: яким буде ЄС наступні 10 років?

В декларації окреслили основні напрямки роботи на наступне десятиліття. Серед них – розвиток економіки, безпека, лідерство на світовій арені. 

Сергій Стуканов: На початку березня лідери Німеччини, Франції, Іспанії та Італії зібралися і обговорили ідею Європи «різних швидкостей». Є країни, які хочуть ближче контактувати і об’єднувати стандарти, а є країни, які хочуть зберігати національну ідентичність. Наскільки ця концепція може бути прийнятна для ЄС?

Катерина Зарембо: Я, напевно, в цій концепції не дуже впевнена. Різні формати різнорівневих європейських інтеграцій час від часу виникають в різних країнах. Одним із адвокатів цієї ідеї є Польща, яка претендує на роль регіонального лідера і проштовхує ідеї регіональних інтеграцій в рамках ЄС. Однак ЄС є об’єднанням, якщо його почати розділяти, він втратить свою сутність. Як на мене, декларація, яка вчора була прийнята, свідчить про те, що поки ЄС взяв свою політичну волю в кулак, щоб бути єдиним.

Сергій Стуканов: На початку березня було представлено так звану Білу книгу, це зробив президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і він описав п’ять сценаріїв розвиту ЄС. На ваш погляд, ЄС буде ставати більш щільним чи залишатиметься більше суверенності на рівні національних урядів?

Катерина Зарембо: Наразі важко давати конкретні прогнози. Насправді, на прикладі виборів у Нідерландах ми бачимо, що відцентрові рухи в ЄС не є всюди пануючими. Ці варіанти обмеженої інтеграції, можливо, є тимчасовими.

Зараз є різні прогнози щодо того, як розвиватиметься ЄС після «брекситу», чи буде модель для подальшої дезінтеграції, чи ЄС ще більш об’єднається. І на експертному рівні є обидві ці думки. ЄС —такий проект, що завжди у стані якоїсь модифікації. Якщо ми посилаємось на вчорашній документ, який був підписаний лідером кожної з країн ЄС-27 без Великої Британії, цьому передували великі дискусії. Деякі погрожували, що не будуть підписувати цей документ. За тим, що це було зроблено, певний вектор, швидше, на інтеграцію, ніж на дезінтеграцію.

Тетяна Курманова: Вчора представники польського уряду заявили, що ця декларація відповідає очікуванням не всіх країн ЄС. Що мається на увазі?

Катерина Зарембо: Я думаю, передусім, це меседж польському електорату. «Право і справедливість» має таку позицію, що Польщу в ЄС мають більше слухати, зараз вони отримали певне політичне фіаско в очах свого електорату через те, що Польща не підтримала переобрання голови Європейської ради Дональда Туска, а він все одно був переобраний. Думаю, польська прем’єрка Беата Шидло хотіла показати, що були переговори, вона відстоювала, але не все було прийнято. Але вони залишаються на своєму та продовжують наполягати на тому, щоб голос Польщі звучав в ЄС з вищою силою. Тим не менш, Польща підписала цю декларацію.

Сергій Стуканов: Чи може бути тенденція, що більше враховуватимуть інтереси менших країн, чи все-таким Німеччина залишатиметься центром в ЄС?

Катерина Зарембо: Взагалі в історії ЄС вже були спроби намагання врахувати думку менших країн. Одним з них був Ніццький договір, який реформував систему голосування в ЄС, щоб віддзеркалити думку менших країн, які мають меншу кількість населення і менше голосів.

В цілому поки може йтися про створення якогось нового складного бюрократичного механізму, але такі реформи (спрямовані на те, щоб можна було почути кожного), насправді, ускладнюють процес прийняття рішень, а не полегшують. І я думаю, прийняття рішень в ЄС буде і надалі вирішувався політичною вагою держав-членів: кількість населення, внесок в бюджет ЄС і певна політична спадщина.

Сергій Стуканов: Які напрямки були окреслені вчора лідерами європейських країн?

Катерина Зарембо: Було окреслено чотири напрямки, зокрема безпека. Представлений цей напрямок на двох рівнях: внутрішня європейська безпека та безпека, яку ЄС може підтримати в світі. Два напрямки стосуються економічного добробуту соціальних гарантій.

Сергій Стуканов: Ще одним напрямком серед задекларованих вчора: сильна Європа на світовій арені. Які амбіції має ЄС як значний континентальний гравець?

Катерина Зарембо: Надалі точиться дискусія щодо ЄС як глобального актора. У минулому році була прийнята нова глобальна зовнішня політична стратегія ЄС, ця глобальність — один із лейтмотивів цього документу і подальшого дискурсу навколо нього, який зокрема відображений у Римській декларації. З іншого боку, там є концепт, який зараз розбирають на літери науковці та експерти в Європі, — resilience (стійкість).

Це абсолютно центральний концепт нової зовнішньополітичної стратегії ЄС, який показує, що ця стійкість для себе. ЄС говорить про власну стійкість до викликів більше, ніж про свої кроки та свій вплив десь. Я думаю, глобальна політика ЄС продовжиться, як вона була до цього. А  це політика економічна та гуманітарна, спрямована на допомогу країнам, що розвиваються, країнам у конфліктах. 

Сергій Стуканов: Нещодавно посол ЄС Х’ю Мінгареллі зазначив, що Угода про Асоціацією між ЄС та Україною є найбільшим всеосяжним документом, який ЄС коли-небудь пропонував країні з-поза його меж. Чи можемо ми розрахувати на подальшу інтенсифікацію стосунків на рівні асоційованого члена абощо?

Катерина Зарембо: Я думаю говорити про асоційоване членство нема сенсу, оскільки поки нема такої юридичної форми, це просто вигаданий в Україні термін, який поки не може бути втілений юридично, Україна наразі просто є партнером ЄС.

Насправді, зараз ЄС міркує набагато коротшими термінами. І те, що я спостерігаю зараз, це певним чином є безумовно підтримкою України навіть там, де українці критикують ЄС. Мені здається, деякі європейські політики і дипломати — більші адвокати України, ніж українці. Думаю, це робиться, як мінімум, для завершення епопеї з безвізовим режимом, така політична консолідація в ЄС — хвалити Україну, доки не буде доведений до кінця цей крок. І він дається Європейському Союзу дуже важко, тому я думаю, інтеграція в нас досить повільна і перспектива членства настільки віддалена, що її прогнозувати зараз дуже важко.