Сьогодні в Італії проходять парламентські вибори. Як їх результат може вплинути на відносини цієї країни з Україною?
Міркує заступниця директора Центру «Нова Європа» Катерина Зарембо.
Сергій Стуканов: Яка ситуація із виборами в Італії, адже виглядає на те, що соціал-демократична партія, яка була при владі, може втратити свої керівні позиції?
Катерина Зарембо: Так, насправді, передвиборчий розклад в Італії є дуже цікавим. Наразі там є три ключові політсили. Це коаліція правих та правоцентристів, і туди входить партія Берлусконі, партія Маттео Сальвіні, це більш ультраправа партія, і ще дві менші партії правоцентричного спрямування.
Друга політсила – це лівоцентристи, там головна партія – партія колишнього прем’єра Італії Маттео Ренці, яка знаходилася ці п’ять років при владі. Це партія більш проєвропейського спрямування, якщо до Італії взагалі можна таку термінологію використовувати.
І третій гравець – «Рух 5 зірок». Він відомий тим, що його заснував комік Беппе Грілло. Лідер цієї партії – Луїджі Ді Майо, йому всього 31 рік, це дуже молодий політик за італійськими мірками. Це партія називає себе антиістеблішмент, тобто щось нове, щось не схоже на те, що було до цього. Але програма її досить популістичного та євроскептичного спрямування.
Як наразі виглядають результати за соцопитуваннями, які востаннє були опубліковані два тижні тому? Як партія лідирує «Рух 5 зірок», як коаліція – лідирують правоцентристи.
Сергій Стуканов: Чи посідала Україна якесь місце у цій передвиборчій кампанії? Чи бодай звучала у якихось контекстах?
Катерина Зарембо: Україна згадувалася дуже мало. Взагалі ми знаємо, що в італійському політичному спектрі Україна взагалі ніколи не посідала якогось суттєвого міста. Якщо ми говоримо про програми і по кампанію, особливо не фігурувала зовнішня політика, якщо ми не рахуємо антиемігрантської політики.
Ми тільки можемо сказати про те, що ультраправі партії, Сальвіні, Берлусконі, Луїджі Ді Майо – вони всі захоплюються Путіним, вони цього не приховують, разом з тим і не виставляють на показ, як якийсь виборчий козир. Вони всі пропонують зняття санкцій з Росії, але це не було тим, з чим вони йшли у виборчу програму, як ті п’ять кроків, які в Італії потрібно зробити.
Італія не стане дружньою до України більше, ніж вона є зараз
Сергій Стуканов: Нещодавно ви написали колонку на порталі «Європейська правда», і завершувалася ця колонка прогнозами для України. Що може змінитися після цих парламентських виборів для України в контексті просування наших інтересів?
Катерина Зарембо: Почнімо з того, що може не змінитися. Італія не стане дружньою до України більше, ніж вона є зараз. Ми знаємо, що зараз Італія Головує в ОБСЄ, і це якось неочікувано для України, але це є певним козирем для нас, тому що Італія так чи інакше змушена буде занурюватися в діяльність ОБСЄ, яка чималу частку своїх зусиль приділяє розв’язанню конфлікту між Росією та Україною. І міністр закордонних справ Італії, хоче він цього чи ні, змушений буде зануритися у те, що відбувається в Україні, в Криму, на сході, і просто закрити очі і сказати, що він не поінформований, він не зможе.
З іншого боку, навіть за нинішнього уряду демократичної партії Італія підтримує територіальну цілісність України, підтримувала заяви G7, підтримувала санкції Європейського Союзу, але це все відбувалося точно не в перших рядах, вона готова була грати пасивну роль, і це точно не зміниться, на жаль.
Що може змінитися? Будемо бачити після виборів, тому що зараз розклад такий: у трьох політичних сил досить вагома підтримка плюс ще третина виборців поки не визначилася. Крім того, вибори в Італії зараз відбуваються за новим законодавством, де 34% мандатів буде отримано шляхом мажоритарного голосування, і 66% – шляхом пропорційного голосування. І ці відсотки підтримки, які ми зараз бачимо, все ж таки більше стосуються пропорційної підтримки, а мажоритарні важко спрогнозувати. Нам складно зараз притягувати за вуха якийсь сценарій, тому що їх безліч.
Якщо при владі будуть все ж таки правоцентристи або праві сили, то вони будуть намагатися взаємодіяти з Європейським Союзом, змінювати його під себе
Але, якщо при владі будуть все ж таки правоцентристи або праві сили, то вони будуть намагатися взаємодіяти з Європейським Союзом, змінювати його під себе. Я хотіла б звернути увагу на такий феномен, що нещодавно Берлусконі оголосив, що його фаворит у прем’єри є Антоніо Таяні – нинішній голова Європарламенту саме тому, що він добре обізнаний тому, що відбувається в Брюсселі. Але Берлусконі зацікавлений в Таяні зовсім не тому, що він є таким проєвропейцем, а тому, що він хоче отримати більше впливу в Європі та більше вигід для себе. Тобто я говорю про таку можливу «італізацію» Брюсселю, що, звичайно, для України не буде добре. Адже це буде проштовхування політики італійсько-політичної гри, проштовхування зав’язків з Росією. Це все Берлусконі або схожі на нього політики привнесуть в європейську політику, це точно.
З іншого боку, ми не маємо забувати про те, що італійська економіка знаходиться у стані кризи останні 10 років, і саме це є однією з причин, чому чинний уряд втрачав підтримку. Вони не змогли вивести країну з кризи, не змогли підняти економіку, зараз італійський ВВП все ще менше, ніж до 2008-го року, дуже великий внутрішній борг, безробіття серед молоді тощо. Тому без підтримки ЄС Італія не вирулить, не зможе піднятися, тому це певним чином буде стримувати нову італійську владу у проштовхуванні власного порядку денного і змушуватиме підлаштовуватися.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.