В Івано-Франківській області під опікою Карітасу перебуває майже 200 людей старшого віку. Значна частина з них – внутрішньо переміщені особи, які через війну втратили дім, звичне коло спілкування та відчуття безпеки. Дехто з них має рідних, але, на жаль, все одно – самотній.
Для багатьох підопічних Карітасу особливо важливо знати, що поруч є турбота, увага та людська присутність. Саме тому три благодійних фонди, Карітас Україна, Карітас Івано-Франківськ та Карітас Коломия, об’єднали тих, хто надихає, – лідерів думок, митців, підприємців, активістів, людей із великим серцем і великою аудиторією – і створили аукціон зустрічей «Прихистки добра».
Мета аукціону – зібрати 2 000 000 грн на підтримку паліативної допомоги та стаціонарного догляду на Івано-Франківщині:
Аукціон триватиме на окремих сторінках у соцмережах Instagram та Facebook. Впродовж трьох тижнів — з 18 травня по 8 червня — кожен зможе обрати цікаву для себе зустріч або лот. Адже серед лотів будуть не лише зустрічі, а й професійні консультації та авторські продукти учасників. Ви також можете задонатити на збір за цим посиланням, не беручи участь в аукціоні.
Про важливість змін у підходах, реформу та збір на підтримку центрів догляду за людьми старшого віку та паліативної допомоги – у розмові зі Світланою Сом, директоркою департаменту мобілізації ресурсів та комунікацій Карітасу України.
Андрій Куликов: Сьогодні йтиметься про аукціон зустрічей «Прихистки добра». Мета аукціону – 2 мільйони гривень на підтримку будинків для людей старшого віку, якими Карітас опікується на Івано-Франківщині.
Світлана Сом: Карітас представляє мережу, яка нараховує близько 100 благодійних фондів, які працюють в громадах по всій Україні. Зокрема, на Івано-Франківщині працює близько 10 благодійних фондів.
Минулого разу ми з вами зустрічалися в ефірі, коли Карітас проводив «Тиждень любові». І ми говорили тоді про самотність, яку дуже часто відчувають люди, хоч і говорять про любов. Зараз ми говоримо про те, що величезний відсоток людей старшого віку – це самотні люди. Деякі з них самотні попри те, що мають рідних.
Тож один із напрямів нашої роботи якраз й присвячений підтримці самотніх людей, людей в хворобі, які потребують паліативної допомоги вдома та стаціонарного догляду.
Зокрема, йдеться про центри підтриманого проживання. Для підтримки діяльності яких ми раз на рік робимо подібну збірку у вигляді благодійного аукціону зустрічей. Але найважливіший навіть не збір в даному випадку, а те, що ми говоримо про те, що наразі багато говориться про реформу, яка йде в децентралізації інтернатів, але теж саме зараз відбувається з геріатричними центрами. І ми маємо якраз на Івано-Франківщині досвід тоді, коли центри, які були в державі, передаються нам.
І за допомогою наших партнерів ми їх укомплектовуємо, робимо більш придатними для життя. І ті люди, які жили в громаді, і ті вимушено переміщені люди, які потребують догляду, проживають в цих центрах.
Наш аукціон зустрічей має два фокуси. Перший та головний – це підтримка людей, які перебувають у наших центрах. Другий – це сама зустріч та бажання ділитися своїм часом. Адже наразі учасниками аукціону є понад 100 людей, які готові виділити час для зустрічі з іншими. Ми віримо, що ці зустрічі спрацьовують як запуск великих та більш дієвих процесів.
Андрій Куликов: Я знайшов одне з повідомлень про цей благодійний аукціон зустрічей. Тут плакат про нього, на якому я одразу впізнаю Олександру Матвійчук, Тараса Прохаська, Павла Казаріна, Севгіль Мусаєву та інших відомих особистостей. Як ви набрали цих людей?
Світлана Сом: Минулого року нам було важче зібрати учасників. Бо тоді ми вперше проводили аукціон. Але тоді ми об’єднали понад 40 людей, які своїми дописами на Facebook почали розповідь про самотню старість та підтримку людей старшого віку.
Тому коли ми цього року зверталися до них та до інших потенційних учасників – було вже набагато легше. Крім того, цьогоріч аукціон ми організовуємо не лише силами Карітас Україна, а й фондів Карітас Коломия та Карітас Івано-Франківськ.
Кожна з наших команд у своєму колі зверталася до людей доброї волі, які готові підтримати цю тему та ідею. Тож ми знаємо, що наступного року у нас буде ще більше учасників та ще більше процесів. Адже зараз ми бачимо, що є не лише люди, які готові бути учасниками аукціону, а й люди, які готові публічно говорити про тему старості на самоті.
Андрій Куликов: Ви маєте намір зібрати 2 000 000 гривень з цього аукціону. Розкажіть, а хто за що там платить? Та на що ці два мільйони підуть?
Світлана Сом: Це доволі цікавий формат збору. Під дописами про лоти аукціону в Instagram та Facebook можна робити ставки, які фіксує наш бот. Це певні суми коштів за зустріч або ж якийсь продукт. Наприклад, серед лотів є одна з платівок гурту «Океан Ельзи». Перемагає найбільша ставка.
Отримані кошти ми ділимо навпіл між Карітас Коломия та Карітас Івано-Франківськ, які скерують їх на підтримку роботи центрів.
У чому є плюс тих центрів, з якими ми працюємо? Минулого року перебування людей у цих центрах покривали за рахунок наших партнерів. Цьогоріч, завдяки реформі, ми отримуємо кошти від держави. Але приміщення, які нам передаються, вже доволі старі. Наприклад, одне з приміщень має понад 40 років. Тож там застарілі комунікації та ремонт.
Тож в одному з центрів ми реконструюємо систему опалення, адже раніше опалювали цей центр дровами та витрачали шалені кошти. В іншому центрі йдеться про облаштування кухні. Зокрема, кухня потрібна, бо раніше люди у цьому закладі перебували тільки на денній формі чи приходили на лікування, а наразі ми маємо там паліативне відділення. Тож люди там проживають постійно. Відтак, центру потрібна стаціонарна кухня.
І, як я й казала, ми створюємо те, про що багато говорять, – державно-приватне партнерство. Держава дає кошти на те, щоб люди перебували, і це велика підтримка. Але, щоб вони там перебували, треба створювати гідні умови. І в даному випадку частину цих коштів ми отримуємо від партнерів, частину збираємо таким чином за допомогою аукціону.
Тож ці кошти, які ми зберемо зараз, дадуть змогу кухні та опаленню працювати впродовж понад 10 років.
Андрій Куликов: Ну ви зазираєте далеко в майбутнє. А мені спадає на думку ідея. Я так розумію, що тут лотом є зустріч із якоюсь людиною і за це роблять ставки інші люди. А якби зробити так, щоб, скажімо, лотом була зустріч цієї людини із вашими підопічними?
Світлана Сом: У Карітас Коломия та Карітас Івано-Франківськ лотами є люди саме з цих регіонів. Це точно ті, хто приходить до геріатричних центрів. Адже ми багато втрачаємо, коли не привертаємо увагу до того, що люди, які прожили таке довге життя, є носіями досвіду, який може дати тобі користь та можливість зупинитися, подивитися і послухати.
І що цікаво, коли це говорять наші рідні, наші бабусі, дідусі, нам це здається, що вони скорше нотації читають. А коли це говорить людина, яка не є тобі рідною, але яку ти бачиш, і яка говорить тобі щиро, то це має дуже велику вагу.
І ми маємо багато відвідувачів, які не є рідними для тих людей, які проживають у наших центрах. Адже більшість тих, кого підтримує Карітас, не мають родини. Адже це, зокрема, й внутрішньо переміщені люди.
Андрій Куликов: Пані Світлано, із того, що ви послідовно вживаєте слово «людина», а не «особа», я роблю висновок, що ви не юристка з освітою, а хто ви за освітою і як ви опинилися у Карітасі?
Світлана Сом: Я – освітянка. І зараз, працюючи в комунікаціях, ми часто вживаємо терміни «бенефіціар», «особа» і інші такі слова, які в юридичному сенсі є нам зрозумілі. Але мені за цими термінами часто втрачається те, яка є справжня потреба у тих, з ким ми працюємо. І тому, коли ми дизайнуємо проекти, то говоримо про потреби людей. І це визначення для мене є найбільше про тих, до кого ми йдемо.
Андрій Куликов: «Прихистки добра» – що це таке?
Світлана Сом: Те, що зараз ми маємо, це велика трансформація. Тому що на початку повномасштабного вторгнення Росії до України у 2022 році ми мали величезну кількість таких прихистків, які фінансували партнери. Але тут важливо говорити, що партнерські кошти закінчуються.
Тому я говорю про те, що коли ми робимо зараз будь-який проект, нам дуже важливо думати та розуміти, а як він буде працювати через 5-10 років, коли закінчиться фінансування. Тому ті проекти, які зараз Карітас Україна впроваджує, спрямовані завжди на те, щоб ми рухали початково разом з партнерами, а потім, щоб ми мали інституційну підтримку громад, держави, тому що інакше це шлях в нікуди.
Андрій Куликов: Коли ви говорите про громади, ви маєте на увазі територіальні громади чи спільноти теж поза територіальні?
Світлана Сом: Інституювати, на мою думку, можуть тільки юридичні особи, тому ми говоримо про територіальні громади.
Але дуже важливо, щоб ті продукти, якщо говорити маркетинговими термінами, які ми створюємо на потребу людей, були живими. І для цього довкола цих продуктів повинна об’єднуватися громада – саме люди. І зараз, якщо подивитися на тих, хто приймає участь як учасники аукціону в Коломиї, в Івано-Франківську, то це представники громади, які прийшли для того, щоб разом підняти цю тематику та разом подивитися на те, як це можна зробити інакше.
І якщо спочатку вони прийшли просто як учасники, то за ці три тижні багато з них прийшли з ідеями, якими вони можуть підтримати та допомогти.
Поділюся, чому в мене є така любов до Карітасу. Тому що оці 100 фондів – це фактично живі платформи, які навколо себе можуть об’єднувати як юридичну громаду, тому що це юридична особа, так і людей, які мають свої потреби, свої бажання, свої запити. І фактично Карітас є цим місточком, який є між тими, хто має це робити інституційно і тими, хто потребує того, що інституції роблять.
І наша задача – перевести це на мову людини, подивитися, як воно має працювати, так, щоб це було про людину, а не про особу чи бенефіціара.
Андрій Куликов: Пані Світлано, до якого числа триватиме аукціон? А потім скільки триватимуть ці зустрічі і хто, на вашу думку, про них буде розповідати?
Світлана Сом: Аукціон триватиме до 8 червня. Минулого року остання зустріч з цього аукціону відбулася з пані Оксаною Забужко на форумі ІСАР-Єднання. Тобто формат визначає сам учасник аукціон та переможець із найвищою ставкою. А далі наша основна задача – це за літній період зробити ремонтні роботи у центрах.
Але я хочу підсвітити, що минулого разу, насправді, історія спрацювала не настільки зі ставками на лоти, скільки з невеликими донатами на збір. Донати по 50-100 гривень минулоріч зібрали більше половини суми.
Куди ми рухаємося далі? Після проведення цього аукціону ми йдемо до Мінсоцполітики. Ми розповімо про нашу модель роботи з геріатричними центрами, показуючи те, що саме їх переобладнання ми можемо у різний спосіб взяти на себе, і показуючи таким чином той самий досвід, щоб його рухати і в інших громадах. Тому фактично ваш донат у 50-100 гривень й покаже в цьому потребу.
І в даному випадку нам дуже важливо, щоб та реформа, яка почалася зараз, рухалася далі. Адже зміни потрібні, навіть якщо вони відбуваються під час війни, навіть якщо вони не є суперзручними.
Якщо поговорити відверто, то понад 25% громад не мають соціальних працівників, а в достатній кількості їх майже жодна громада не має. Є одиниці, які змогли зробити цю реформу. І тому в даному випадку те, що робиться на Івано-Франківщині, є дуже гарним прикладом, який би ми хотіли поширювати та впроваджувати далі.
Фото – Карітас Івано-Франківськ, Карітас Коломия