Громадське радіо
Гурт «Буття» : Олег Бут, Оксана Бут та Ірина Сосницька, що співають український фольк, розказали «Громадському радіо», як збирають по областях України твори.
Вікторія Єрмолаєва: Яка різниця між колядками і щедрівками?
Оксана Бут: Є різниця за змістом, але є і регіональна. Бо для народної традиції насправді різниці немає. Є регіони, в яких мелан кують, є – де щедрують і не колядують. Є регіони, в яких водять вертеп, колядують, але відповідно – не мелан кують і не щедрують.
Ірина Сєдова: Ви їздите по областях?
Оксана Бут: Так, ми їздимо в різні регіони України, збираємо фольклор від старих людей. І потім вже в умовах Києва відтворюємо ці твори на більш сучасному рівні. Ми всі маємо музичну освіту, якесь уявлення про музику. Відповідно, щось звучить більш наближено до того, що ми записали. Щось – робимо зі скрипкою.
Ірина Сєдова: Які традиції зібрали на території Донецької та Луганської областей?
Олег Бут: Звісно фольклорних зразків в цьому регіоні лишилося небагато, в основному ми писали фольклор від переселенців з інших областей. Але завжди традиціє не тільки цікаві, а інколи для нас дивні. Наприклад, для мене дивним є традиція Донецького регіону кутю робити з рису. Для мене кутя – це пророщене зерно, цільне зерно. А там робиться узвар і рис. Вони кажуть, що це для них традиційний рецепт.
Вікторія Єрмолаєва: А що дають люди, до яких приходять колядувати?
Оксана Бут: Зверніть увагу, що в колядці все відбувається в минулому часі. А у побажаннях – вже в майбутньому часі. За давнім звичаєм, ті люди, які приходили колядувати, їх не сприймали як людей, які прийшли колядувати. Їх називають колядники. Це посланці гарної ідеї, гарного змісту. Вони співають те, що вже сталося: що у вас все добре, що ви вже вийшли заміж. У психологів це називається програмуванням. Можна сказати, що колядники приходять в родину програмувати на гарний рік.
Традиційне пригощання – це хліб, перуки, горіхи, ковбаса, звісно, якісь гроші.