Концесійне законодавство принесе Україні мільярдні інвестиції, - голова Офісу інвестиційної ради
Концесія як спосіб привернути суттєві інвестиції в Україну. Кабмін підготував і вніс на розгляд парламенту пакет відповідних законопроектів
Скільки грошей принесуть концесії в бюджет, розповість глава Офісу національної інвестиційної ради Юлія Ковалів.
Юлія Ковалів: 15 березня Уряд вніс до парламенту чотири законопроекти, які спрямовані на оновлення концесійного законодавства. Це сам проект закону про концесії, це відповідні зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, а також до закону про публічні закупівлі.
На сьогодні в нас є чинне законодавство про концесії, яке включає в себе чотири різні закони. Це сам рамковий закон про концесію і три спеціальні закони: закон про особливості концесії в вугледобувній промисловості, в сфері житлово-комунального господарства та спеціальний закон щодо концесії доріг.
І те, що ми бачимо за результатами дії цих законів впродовж дев’яти років, говорить про те, що фактично успішних проектів концесії у нас, на жаль, не відбулося.
Сергій Стуканов: Чому?
Юлія Ковалів: Тут є ціла низка факторів. З однієї сторони, в нас дуже складне законодавство, яке не дозволяло проводити концесійні конкурси пакетно. Тобто коли в одному пакеті пропозицій на конкурс потенційним інвесторам були б підготовлені всі аспекти інвестиційної діяльності. Це і вирішення земельних питань, і вирішення питань щодо ліцензування, дозвільних документів та гарантії інвесторам. Крім того, великою проблемою була недосконалість самих ринків, на яких здійснювалися ці концесійні угоди. І це відштовхувало, в першу чергу, міжнародних інвесторів до заходу на такі концесійні конкурси.
Сергій Стуканов: Що саме можуть змінити запропоновані законопроекти задля того, аби покращити це середовище і саму атмосферу?
Юлія Ковалів: В першу чергу, ці закони дозволяють вирішити ключову проблему – підготовка якісного проекту, власне, пакетної пропозиції інвестора, яка дозволятиме йому чітко бачити, що у разі перемоги у концесійному конкурсі він не отримає далі протягом наступних трьох-чотирьох років потребу і необхідність отримувати додаткові дозвільні документи, відводити землю, отримувати ліцензії тощо.
Друге – це захист його прав та інтересів. Закон передбачає можливість застосування міжнародного права до концесійних договорів, а також право звертатися до міжнародного арбітражу. Крім того, це запровадження європейського механізму підготовки до укладення концесійних угод, адже насправді, концесійні угоди є досить складними, і це є партнерські стосунки держави і інвестора протягом десяти-двадцяти років. Сама підготовка цих проектів повинна бути зроблена дуже якісно. На жаль, в наших реаліях, жоден з органів влади не має такої інституційної спроможності підготувати ці якісні проекти. Тому законом теж пропонується можливість залучати радників для підготовки техніко-економічних обґрунтувань і до проведення конкурсів, які дозволить досягти двох цілей. Перше – це якісна підготовка самих проектів, а друге – ті радники можуть активно працювати з потенційними інвесторами, адже весь світ не обов’язково дивиться на сайт того чи іншого нашого міністерства і не слідкує за тим, які проекти ми збираємося робити.
Це ті дві базові речі, які, на нашу, думку дозволять вже в наступному році провести різні конкурси.
Сергій Стуканов: Траплялась мені на очі сума в десять мільярдів доларів як та сума, яка може бути залучена у вигляді інвестицій у разі ухвалення цих законопроектів. Чи справді це реалістично і в які часові терміни?
Юлія Ковалів: Ця цифра в першу чергу стосується інфраструктурних проектів. Чи є вона реалістичною? Так. Проект концесії тільки одного аеропорту в наших сусідів за сім років приносить понад сімсот мільйонів євро. Тому для України масштаб можливостей набагато більший. Все буде залежати від кількох речей. Перше – це швидкість підтримки парламентом закону, і друге – це готовність проводити концесійні конкурси з боку органів державної влади в сфері інфраструктури, і третє – це якість підготовки самих конкурсів.
І тут ми повинні бути теж реалістичними, що від прийняття закону до проведення перших конкурсів пройде в середньому не менш, ніж півтора року, тому що далі потрібно прийняти підзаконні акти, підготувати конкурс, провести, і на цю підготовчу роботу піде десь півтора року.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.