Козаки — не жадібні найманці, а захисники кордонів України, — історик

Тетяна Трощинська: Чи можемо ми вважати козаків захисниками України?

Олексій Сокирко: Безумовно. Давайте пригадаємо, хто з наших європейських сусідів має архетип захисника своєї історії. Наприклад, в росіян, білорусів та поляків немає такого архетипу.

Це унікально, коли національна історія має такий архетип захисника.

Козак асоціюється з нашою територією, з православ’ям, з кордоном.

Чому, до речі, це свято ми відзначаємо в свято Покрови Богородиці. Чому саме Покров є охоронцем? В Київській митрополії найбільш згадувані патрони церков — це Миколай і Василь, і на третьому місці — Покровські храми. Покров є охоронцем вояків, тому що люди, які ходять під зброєю і під смертю, завжди потребують охоронного знамення. І Покров Богородиці огортає своїм Покровом вояків, світських державців, тих, над ким ходить доля.

Покров Богородиці огортає своїм Покровом вояків, світських державців, тих, над ким ходить доля

До нашого часу дуже багато зберіглося ікон Богородиці, але Покровські ікони показують більше реальних людей, які хотіли забратися під цей Покров. Там зображені гетьмани, козацькі полковники. І ця традиція вже з другої половини XVII сторіччя цілком утверджена.

Андрій Куликов: Козаки — це оборонці України та православ’я чи ті, хто за певну суму йшли воювати за кого завгодно?

Олексій Сокирко: Одне одному не заперечує. В першу чергу, козаки витупали за оборону своєї землі, яка стало своєю вітчизною. Коли козацтво свого часу відчуло, що воно має не тільки військову функцію на своїй території, а є певним організатором суспільного політичного життя, воно почало претендувати на ту роль, яку мала виконувати шляхта і тодішня руська знать.

Оборона православ’я додалася трошки пізніше за часів Сагайдачного, у походи на Московію.

Андрій Куликов: Парадокс — боронити православну віру ходили на Московію.

Олексій Сокирко: Але у XVIII сторіччі не існувало такого цілісного сприйняття, що таке є православ’я. Я нагадаю, що Московський собор забороняв книжки київського друку, різного роду богословські трактати. І ті, хто з козаків переходили на службу до Московської держави, мали пройти обряд перехрещення, тому що ми були обливанці, що в Московії вважалося відступництвом.

Тобто тодішнє православ’я не було таким загальним «руським миром» і таким універсальним православ’ям, яким є зараз.

Тому виходить не суперечливо, що козак є оборонцем і України, і православної віри.

Тетяна Трощинська: Козацька старшина теж формувалась на кумівстві, чи як прийнято говорити, на конфлікті інтересів?

Олексій Сокирко: Але тут нічого козацького немає, через те, що вся політична культура і всі політичні інститути, які втілилися в козацькій державі, були взяті в Речі Посполитої. Козатство і ті політичні діячи, які створили козацьку державу та армію, були родом з Речі Посполитої. Тут пошлюся на слова Івана Мазепи, який в одному зі своїх листів до запорожців казав про Річ Посполиту козацьку.

Андрій Куликов: Давайте поговоримо про Дюнкерк — одну із найзахопливіших легенд. Коли довго французи не могли відбити в англійців Дюнкерк, аж прийшов полк козаків. Що там було?

Олексій Сокирко: Ми практично нічого про це не знаємо, немає згадок про імена і реєстри. Є лише згадки про те, що французька корона найняла певний загін піхоти Речі Посполитої. І нічого поганого в тому, що вона саме найняла козаків, немає. Ми маємо документи про те, що козаки воюють на боці персидського падишаха, це абсолютно нормальна робота.

Також ми нещодавно виявили документ, як козаки на боці Речі Посполитої воювали проти шведів під час Першої Великої Північної війни в середині XVII століття на Балтиці.

Андрій Куликов: Як для мене, певної вірогідності твердження про козаків під Дюнкерком надає саме згадка про те, що найняли піхоту. У нас стереотипне поняття, що козаки — це вершники, але саме козацька піхота вважалася однією з найпотужніших у Європі того часу.

Чому у нас козаки більше асоціюються з вершниками?

Олексій Сокирко: Тому що це все переформувалося в кінці XVII століття, коли козацтво посіло власну державу, коли змінився його політичний і соціальний статус, тоді козацтво перетворилося на вершництво. І козак-вершник XVII століття — це той образ, який потім пішов в народну картину козака Мамая, коли він сидить, але кін обов’язково десь поруч. Це до певної міри такий статусний елемент. Козак як лицар, який має бути вершником.

Андрій Куликов: Який ваш улюблений роман про часи козаччини?

Олексій Сокирко: Трилогія Михайла Старицького «Богдан Хмельницький».