Громадське радіо
«Фундація.101» і «Український інститут майбутнього» досліджували проблеми зайнятості в прифронтових регіонах і сьогодні оприлюднили результати.
Метою дослідження була оцінка дієвості державних програм стимулювання зайнятості на Донбасі та прифронтових територіях.
Про результати дослідження розпитали в самих авторів. У студії побував Ярослав Пилипчук, а телефоном до розмови долучилася Галина Янченко.
Михайло Кукін: Чому саме зараз проводили таке дослідження?
Ярослав Пилипчук: Ми ставили за основну мету оцінити дієвість програм стимулювання, державних програм, і дати ефективні рекомендації, які будуть відрізнятися від тих, що зараз робить держава. Ми хочемо показати, які будуть глобальні точки зростання і що ми можемо зробити, маючи обмежений фінансовий ресурс.
Михайло Кукін: Коли йдеться про працевлаштування в прифронтових регіонах, я весь час чую дві тези: на Донбасі катастрофічно не вистачає кваліфікованих кадрів, бо найкращі поїхали з цієї території; там неможливо знайти роботу.
Ярослав Пилипчук: Щодо першої тези ви праві. Наше дослідження показує, що кваліфіковані кадри покинули регіон. Але є й друга тенденція: підприємства не створюють умов для цих кваліфікованих кадрів. Йдеться саме про заробітну платню.
Тенденції зайнятості та безробіття ми поділили на проблеми підприємств і також оцінили з боку самої робочої сили. Наприклад, якщо розглянути проблеми підприємств, головною тенденцією було скорочення кількості підприємств. Економічний потенціал території зменшився, також логістичні проблеми, втрата ринків збуту. Якщо в цифрах, то в Донецькій області на 56% зменшилася кількість підприємств, в Луганській – на 71%.
Михайло Кукін: Йдеться не лише про втрату підприємств на непідконтрольній території, але й про втрати на підконтрольній, які нормально працювали, але перестали через всі ці обставини?
Ярослав Пилипчук: Звичайно. За базовий період ми взяли вже 2014 рік, тому можемо порівнювати, як ми стимулюємо – падають показники чи збільшуються. Головний показник – це валовий регіональний продукт. У Донецькій області він скоротився на 30%, в Луганській – на 57%.
Це значні втрати, що призводять до двох головних наслідків. Якщо говорити про зайнятість, то в Донецькій області вона скоротилася з 60% до 50%, в Луганській – до 55%. Якщо говорити про безробіття, то середній показник на цих територіях був 8-10%, зараз – 15%.
Якщо аналізувати ситуацію в загальному, то фактично 50% переселенців, які були на території Луганської і Донецької областей, переселилися на підконтрольні Україні території цих областей. Тому в нас фактично збільшується попит на робочі місця, але немає фінансового ресурсу, програм стимулювання, щоб забезпечити ці робочі місця.
Ми пропонуємо нову концепцію: держава повинна менше втручатися в перерозподіл різних процесів, а більше створювати умови для бізнесу. Перший імпульс повинен бути від держави, другий – за бізнесом.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі або дивіться відеоверсію розмови.