Культурна людина має сказати бодай два слова про Фауста, - Стріха

39

В Україні запроваджується оновлення програми зарубіжної літератури в школах

Ведучі

Лариса Денисенко

Гостi

Максим Стріха

Культурна людина має сказати бодай два слова про Фауста, - Стріха
https://static.hromadske.radio/2018/02/hr_kyivdonbass-2018-02-28_striha.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/02/hr_kyivdonbass-2018-02-28_striha.mp3
Культурна людина має сказати бодай два слова про Фауста, - Стріха
0:00
/
0:00

Нова програма із зарубіжної літератури для учнів 10 та 11 класів набуде чинності з 1 вересня 2018 року

Про парадигму змін поговоримо з вченим, громадським діячем, письменником, перекладачем та заступником міністра освіти та науки Максимом Стріхою.

Максим Стріха: Формування курсу – річ непроста. Постає питання – що потрібно давати дітям? Зрозуміло, що є таке поняття, як західний канон – набір текстів, починаючи від Іліади Одіссея і Біблії, і закінчуючи якоюсь новою класикою, але з якимось певним часовим інтервалом від нас. Вважається, що людина, яка претендує на те, щоб зватися культурною, принаймні мусить знати щось про ту ж саму Одіссею, Іліаду, знати щось про Данте, прочитати найголовніші драми Шекспіра, вміти сказати два слова про «Фауста» Гете. Зрозуміло, що це потрібно давати в школі. Але коли? В якому класі? Та якою мірою цю програму доповнити текстами, які не такі значущі з погляду вічності, але які просто цікаво читати? Це питання, на які немає однозначних відповідей, і які ми шукаємо весь час. І одна з чергових відповідей – це та програма, про яку ми говоримо.

Звичайно, тут є ще одна проблема – це корпус українських перекладів. Насправді, той весь західний канон, ті всі основні тексти перекладені українською та перекладені якісно. Є винятки, звичайно. Наприклад, я зараз завершую переклад «Кентерберійських оповідей» Чосера. Це блискучий текст, але так сталося, що це, напевно, останній текст цього західного канону, якого ми не мали. Всі інші є. Але не всі переклади сьогодні доступні. Дещо просто давно не перевидавалося. Тому зараз велике завдання – формування якісних хрестоматій, де б основні фрагменти текстів були зведені.

Вважається, що людина, яка претендує на те, щоб зватися культурною, принаймні мусить знати щось про ту ж саму Одіссею, Іліаду, знати щось про Данте, прочитати найголовніші драми Шекспіра, вміти сказати два слова про «Фауста» Гете

Друга проблема – ми, як і всяка більш-менш пристойна європейська нація, маємо багато варіантів перекладів. Я, наприклад, страшенно люблю складні переклади Костецького сонетів Шекспіра. Але, звичайно, для середньої школи це складне чтиво, і тут перевагу, як на мене, мають полегшені переклади Дмитра Паламарчука.

Лариса Денисенко: Чи все перекладено в додатковій програмі, де з’являються західні письменники ХХ і ХХІ сторіччя?

Максим Стріха: Звичайно, ні, і ніколи все не буде перекладено, бо весь час додаються нові твори, і не все й може бути перекладено, бо в світі з’являється море книжкової продукції, і ми знаємо тільки вершечки. І тут треба дивитися на певні імена. Це природній процес, бо, звичайно, текст має жити довго, перш, ніж потрапити в канон.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.