Лікарі поблизу лінії фронту не були у відпустках по 2 роки, — Друзенко

Чому МОЗ чинить спротив роботі цивільних лікарів-добровольців в зоні АТО розповідає керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) Геннадій Друзенко

Ведучi

Тетяна Трощинська,

Андрій Куликов

Гостi

Геннадій Друзенко

Лікарі поблизу лінії фронту не були у відпустках по 2 роки, — Друзенко
https://static.hromadske.radio/2016/07/hr_kyivdonbass-16-07-05_druzenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/07/hr_kyivdonbass-16-07-05_druzenko.mp3
Лікарі поблизу лінії фронту не були у відпустках по 2 роки, — Друзенко
0:00
/
0:00

Тетяна Трощинська: Взимку у вас були проблеми з міністерством охорони здоров’я?

Геннадій Друзенко: Ці проблеми перейшли в перманентний стан. Ми мінімізували контакти з ними. Як можна вести серйозні бесіди з людьми, які три місяці не можуть відправити підписаний лист.

Вони нам заважають, але вже не так, щоб нас зупинити.

Тетяна Трощинська: А чим вони взагалі можуть допомогти?

Геннадій Друзенко: Вони зобов’язувались затвердити механізм, який передбачав би залучення цивільних лікарів до роботи на Донбасі. Сьогодні у нас одна принципова дискусія — чи можуть цивільні лікарі їхати в місця дислокації українських військ. У міністерстві кажуть, що ні, але це означає, що вони зовсім не розуміють ситуацію.

Чому не підписати звернення, щоб відправити медиків, які самі виявили добру волю? Ця дискусія дійшла до абсурду — вони просто вперлись, що у військові частини відпускати не будуть. Але є люди, які беруть відпустку і самі їдуть. Частина з них не була у відпустці з 2014 року.

Андрій Куликов: Куди зараз їде машина ПДМШ?

Геннадій Друзенко: В Новоайдарський район.

Андрій Куликов: А коли буде другий Добровольчий мобільний шпиталь?

Геннадій Друзенко: Боюсь, не буде. ПДМШ — це більше 200 лікарів і 7000 пацієнтів. Але це і київський фронт — я щодня надсилаю по 5 листів з додатками. Дуже багато бюрократії. Нам вдалось всупереч всьому побудувати більш менш стійку юридичну схему. Оформлюємо для лікарів відрядження, кров’ю і потом вибиваємо для них статуси і нагороди.

У нас величезний потенціал громадянського суспільства, тут можна гори перевернути. І не треба величезних бюджетів. ПДМШ — яскравий приклад.

Тетяна Трощинська: Лікарів в зоні АТО все ж не вистачає?

Геннадій Друзенко: Зараз, згідно з інформацією головного військового лікаря, некомплект 45%. Після демобілізації п’ятої хвилі буде 65%. Зарплати пристойні і потребу в персоналі середньої ланки ніби закрили. Але змусити гарного хірурга піти на контракт на війну, яка невідомо коли закінчиться, дуже складно.

І ще питання ставлення. На першій хвилі мобілізації були золоті хірурги. А їх посилали в’язати джгути. Чи варто мікроскопом забивати цвяхи? Таке неефективне використання ресурсу призвело до того, що зараз немає черги лікарів, які хочуть йти на контракт.