facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Лікарі поблизу лінії фронту не були у відпустках по 2 роки, — Друзенко

Чому МОЗ чинить спротив роботі цивільних лікарів-добровольців в зоні АТО розповідає керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) Геннадій Друзенко

Лікарі поблизу лінії фронту не були у відпустках по 2 роки, — Друзенко
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Тетяна Трощинська: Взимку у вас були проблеми з міністерством охорони здоров’я?

Геннадій Друзенко: Ці проблеми перейшли в перманентний стан. Ми мінімізували контакти з ними. Як можна вести серйозні бесіди з людьми, які три місяці не можуть відправити підписаний лист.

Вони нам заважають, але вже не так, щоб нас зупинити.

Тетяна Трощинська: А чим вони взагалі можуть допомогти?

Геннадій Друзенко: Вони зобов’язувались затвердити механізм, який передбачав би залучення цивільних лікарів до роботи на Донбасі. Сьогодні у нас одна принципова дискусія — чи можуть цивільні лікарі їхати в місця дислокації українських військ. У міністерстві кажуть, що ні, але це означає, що вони зовсім не розуміють ситуацію.

Чому не підписати звернення, щоб відправити медиків, які самі виявили добру волю? Ця дискусія дійшла до абсурду — вони просто вперлись, що у військові частини відпускати не будуть. Але є люди, які беруть відпустку і самі їдуть. Частина з них не була у відпустці з 2014 року.

Андрій Куликов: Куди зараз їде машина ПДМШ?

Геннадій Друзенко: В Новоайдарський район.

Андрій Куликов: А коли буде другий Добровольчий мобільний шпиталь?

Геннадій Друзенко: Боюсь, не буде. ПДМШ — це більше 200 лікарів і 7000 пацієнтів. Але це і київський фронт — я щодня надсилаю по 5 листів з додатками. Дуже багато бюрократії. Нам вдалось всупереч всьому побудувати більш менш стійку юридичну схему. Оформлюємо для лікарів відрядження, кров’ю і потом вибиваємо для них статуси і нагороди.

У нас величезний потенціал громадянського суспільства, тут можна гори перевернути. І не треба величезних бюджетів. ПДМШ — яскравий приклад.

Тетяна Трощинська: Лікарів в зоні АТО все ж не вистачає?

Геннадій Друзенко: Зараз, згідно з інформацією головного військового лікаря, некомплект 45%. Після демобілізації п’ятої хвилі буде 65%. Зарплати пристойні і потребу в персоналі середньої ланки ніби закрили. Але змусити гарного хірурга піти на контракт на війну, яка невідомо коли закінчиться, дуже складно.

І ще питання ставлення. На першій хвилі мобілізації були золоті хірурги. А їх посилали в’язати джгути. Чи варто мікроскопом забивати цвяхи? Таке неефективне використання ресурсу призвело до того, що зараз немає черги лікарів, які хочуть йти на контракт.

Поділитися

Може бути цікаво

Лариса Волошина: «Відкритість президента — не у кількості інтервʼю»

Лариса Волошина: «Відкритість президента — не у кількості інтервʼю»

«Забаганки чи реальні пропозиції для партнерів»: що відомо про План перемоги

«Забаганки чи реальні пропозиції для партнерів»: що відомо про План перемоги

Гомофобія — це частина національної ідеї Росії, ми ж не хочемо бути такими — Інна Совсун

Гомофобія — це частина національної ідеї Росії, ми ж не хочемо бути такими — Інна Совсун

Що треба знати про солдатів з КНДР: розповідає військовий оглядач

Що треба знати про солдатів з КНДР: розповідає військовий оглядач