«Громадське радіо»
Тетяна Трощинська: Взимку у вас були проблеми з міністерством охорони здоров’я?
Геннадій Друзенко: Ці проблеми перейшли в перманентний стан. Ми мінімізували контакти з ними. Як можна вести серйозні бесіди з людьми, які три місяці не можуть відправити підписаний лист.
Вони нам заважають, але вже не так, щоб нас зупинити.
Тетяна Трощинська: А чим вони взагалі можуть допомогти?
Геннадій Друзенко: Вони зобов’язувались затвердити механізм, який передбачав би залучення цивільних лікарів до роботи на Донбасі. Сьогодні у нас одна принципова дискусія — чи можуть цивільні лікарі їхати в місця дислокації українських військ. У міністерстві кажуть, що ні, але це означає, що вони зовсім не розуміють ситуацію.
Чому не підписати звернення, щоб відправити медиків, які самі виявили добру волю? Ця дискусія дійшла до абсурду — вони просто вперлись, що у військові частини відпускати не будуть. Але є люди, які беруть відпустку і самі їдуть. Частина з них не була у відпустці з 2014 року.
Андрій Куликов: Куди зараз їде машина ПДМШ?
Геннадій Друзенко: В Новоайдарський район.
Андрій Куликов: А коли буде другий Добровольчий мобільний шпиталь?
Геннадій Друзенко: Боюсь, не буде. ПДМШ — це більше 200 лікарів і 7000 пацієнтів. Але це і київський фронт — я щодня надсилаю по 5 листів з додатками. Дуже багато бюрократії. Нам вдалось всупереч всьому побудувати більш менш стійку юридичну схему. Оформлюємо для лікарів відрядження, кров’ю і потом вибиваємо для них статуси і нагороди.
У нас величезний потенціал громадянського суспільства, тут можна гори перевернути. І не треба величезних бюджетів. ПДМШ — яскравий приклад.
Тетяна Трощинська: Лікарів в зоні АТО все ж не вистачає?
Геннадій Друзенко: Зараз, згідно з інформацією головного військового лікаря, некомплект 45%. Після демобілізації п’ятої хвилі буде 65%. Зарплати пристойні і потребу в персоналі середньої ланки ніби закрили. Але змусити гарного хірурга піти на контракт на війну, яка невідомо коли закінчиться, дуже складно.
І ще питання ставлення. На першій хвилі мобілізації були золоті хірурги. А їх посилали в’язати джгути. Чи варто мікроскопом забивати цвяхи? Таке неефективне використання ресурсу призвело до того, що зараз немає черги лікарів, які хочуть йти на контракт.