facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Лікарі з пацієнтами мають укладати договори, – Олександр Ябчанка

Менеджер групи «Реформа системи охорони здоров’я» Реанімаційного пакету реформ пояснює, чому система охорони здоров’я не працює на належному рівні і розповідає про те, як змінити ситуацію

Лікарі з пацієнтами мають укладати договори, – Олександр Ябчанка
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Тетяна Курманова: Як ви оцінюєте стан української медицини?

Олександр Ябчанка: Пацієнт скоріше мертвий, ніж живий.

Я 8 років пропрацював в стаціонарі і з усіма недоліками системи я знайомий особисто. Більш того, за той час, що я не працюю в практичній медицині, ці недоліки тільки посилились. Наразі системна реформа в сфері охорони здоров’я навіть не розпочиналась.

Тетяна Курманова: Разом з тим у своєму блозі ви пишете, що українці витрачають на лікарів і медичні препарати більше всіх у Європі.

Олександр Ябчанка: Не в абсолютному показнику.

Почну спочатку. Система охорони здоров’я — система взаємовідносин між громадянами і медиками.

В цій системі громадяни хотіли б бути здоровими і мати розуміння того, хто і за що несе відповідальність. Медики хотіли б мати можливість добре виконувати свою роботу, заробляти на її виконанні гроші, і останнє — вони хотіли б поваги.

Чого хоче держава для мене не зрозуміло, але я можу оперувати тим, що передбачає Конституція.

Держава виділяє 11% від загального бюджету на медицину і за це вимагає від медиків робити все безкоштовно. При цьому лікарі отримують в середньому 2 тис. гривень.

Очевидно, держава перекладає свої зобов’язання на лікарів, при тому зобов’язання абсолютно непідйомні, бо в жодній країні світу держава не гарантує безкоштовного забезпечення всіма медичними послугами.

Отже, ці відносини є нерегламентованими. Громадяни і лікарі домовляються між собою. Проблема в тому, що ці домовленості знаходяться поза конституцією.

Тетяна Курманова: Це незаконно, бо ми платимо, домовляємося з лікарями, а потім їм ще й віддячуємо.

Олександр Ябчанка: Так, і за дослідженнями Світового банку, окрім тих 3,5% від ВВП, які держава виділяє на систему охорони здоров’я, українці ще стільки ж викладають з власної кишені.

Наприклад, забезпечення тими ж медикаментами з державних грошей йде приблизно на 10%.

Вікторія Єрмолаєва: Також існує система «благодійних внесків», коли людина платить за аналіз і не отримує жодної довідки, просто кладе 5 гривень медсестрі на стіл.

Олександр Ябчанка: Це наслідок того, що в нас незрозуміло, хто кому що винен.

Як би це мало виглядати в цивілізованому суспільстві?

Держава має декларувати надання конкретних медичних послуг. Стосунки між лікарем і пацієнтом повинні будуватись на трьох речах: вільному виборі лікаря, довірі до медика і відповідальності за здоров’я громадянина.

На законодавчому рівні це мало б працювати наступним чином: громадянин-пацієнт підписує з лікарем первинного контакту договір, що передбачає профілактикупацієнта, а також лікування тих захворювань, які не потребують використання діагностичної апаратури і госпіталізації.

В рамках цього договору, пацієнт має бодай раз на рік проходити періодичний скринінг і дотримуватись тих рекомендацій, які надає лікар. Лікар має нагадувати пацієнту про планове обстеження, а у тому випадку, якщо громадянин захворів, призначати йому лікування, або направляти його на госпіталізацію.

Гарантований державою об’єм медичних послуг має бути порахований і затверджений на основі протоколів.

Зі 100% медикаментів, забезпечених державою, лише 30% дійсно були потрібні при тій чи іншій нозології. Решта 30% — це «фуфломіцини» і ще 30% — препарати, без яких громадяни могли б обійтись.

Тобто у цих відносинах між лікарем і громадянином держава має виступати гарантом фінансової доступності лікування і оплати роботи лікаря.

Вікторія Єрмолаєва: Як часто треба проходити повне медичне обстеження?

Олександр Ябчанка: Взагалі, в нас це не прийнято. В лікарню йдуть тоді, коли вже не можна терпіти. Це контрпродуктивно як для самого громадянина, так і для держави, адже чим більше запущена хвороба, тим дорожче обійдеться її лікування.

Повне медичне обстеження необхідно проходити бодай раз на рік. Зараз це ніде не прописано, але необхідно перенести це в ранг якогось нормативного-правового акту.

Тетяна Курманова: Таку модель втілили в життя у Вознесенську. Як в такому маленькому місті вийшло втілити таку продуктивну модель відносин між лікарями і пацієнтами?

Олександр Ябчанка: В першу чергу, вони запровадили контракти між лікарями і громадянами.

Тетяна Курманова: Ці контракти не мають юридичної сили, тобто це просто письмово описана система відносин між медиками і пацієнтами.

Олександр Ябчанка: Так, і це доводить мою другу тезу про те, що між лікарем і пацієнтом повинна існувати довіра. Тому ці контракти — певна формалізація їхніх стосунків. 

Крім того, всі пацієнти там були занесені до електронної бази.

Поділитися

Може бути цікаво

Чому занижені тарифи на комуналку шкодять підвищенню енергоефективності вашого будинку

Чому занижені тарифи на комуналку шкодять підвищенню енергоефективності вашого будинку

Для реальних переговорів вікно можливостей відкриється в лютому — Валерій Чалий

Для реальних переговорів вікно можливостей відкриється в лютому — Валерій Чалий

«Не плач, якщо не я зупиню Росію, то хто?»: як роми воюють за Україну

«Не плач, якщо не я зупиню Росію, то хто?»: як роми воюють за Україну

«Шахеди» з онлайн-керуванням вже стали масовим явищем — Олег Катков

«Шахеди» з онлайн-керуванням вже стали масовим явищем — Олег Катков