Лощинівка — повторення ромських погромів 2002 року?

Ромську громаду насильно виселили з села Петрівка Одеської області в 2002 році. Той же сценарій повторився в 2016 в селі Лощинівка. Зараз справа 2002 року розглядається в Європейському суді з прав людини. Детальніше про це розповідає учасник робочої групи з вирішення конфлікту, юрист Сергій Єрмошкін, який також є головою Одеського обласного ромського конгресу.

Лариса Денисенко: Розкажіть детальніше, що відбулось в 2002 році?

Сергій Єрмошкін: В ніч з 8 на 9 вересня 2002 року сталося вбивство у барі «Реванш» в селі Петрівка Іванівського району. Убили хлопця, підозрювані — чотири громадяни ромської національності, які потерпілого завезли до районної лікарні, де він і помер. Місцеві жителі вирішили, що вони вбивці, стався погром 18 будинків. Усі ромські родини були змушені тікати звідти.

Зібралась сесія сільської ради, вони ухвалили виселити всіх ромів з села. Це рішення опротестувала прокуратура, ми теж. 10 вересня вони це рішення скасували, але погроми і виселення — це вже факт.

Ірина Славінська: Чи були людські жертви?

Сергій Єрмошкін: Ні. Були тілесні ушкодження, але проблема в тому, що люди тікали і залишили всі документи. Тому нашим наступним кроком була допомога з документами.

Ірина Славінська: В Лощинівці організували «коридор», щоб роми могли забрати речі з домівок.

Сергій Єрмошкін: Так, в Лощинівці цим скористались 2-3 людей. В Петрівці ніхто не постраждав, «коридорів» не було. Там було все організовано, на тих вулицях, де жили роми, відключили газ, стояла пожежна машина. Це все було організовано.

А цей підозрюваний на половину ром, на половину болгарин. Але громлять будинки ромів.

Лариса Денисенко: Чи в 2002 році було слідство?

Сергій Єрмошкін: Було слідство за погром. Слідчі не змогли встановити конкретних осіб серед тих кількох сотень, які організували це все. Ми це опротестовували неодноразово. Слідчий через кілька років розповів про тиск прокуратури, обласної влади та навіть з Києва, щоб він цю справу закрив.

Те саме і зараз. Поліція порушила справу про пошкодження майна. Ми наполягаємо, що це масові заворушення. Це політично невигідно, нас намагались переконати. Але ми не погодимось, це наша принципова позиція.

Лариса Денисенко: Ця справа 2002 року зараз знаходиться в ЄСПЛ. Розкажіть про це детальніше.

Сергій Єрмошкін: Я в цьому не брав участі. Подавали заяву 19 людей, що постраждали тоді від погрому. Подавали про порушення цілої низки статей Європейської конвенції з захисту прав людини. Справу подали в січні 2010 року. Наскільки я знаю, наш уряд начебто щось відповів на звернення ЄСПЛ. Але наразі ця справа навіть не прийнята до розгляду.

Лариса Денисенко: Наскільки мені відомо, вона зараз на розгляді в Уповноваженого, формується відповідь уряду. Які саме статті Конвенції порушуються у цій справі?

Сергій Єрмошкін: В скарзі зазначені 3,6,8,13, а також статті додаткових протоколів до Конвенції. Основне, на що посилаються в скарзі — третя стаття — «нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Решта — випливають з цієї статті. Ще є посилання на Перший протокол, що стосується права власності.

Ірина Славінська: Хто виступає потерпілим у цій справі?

Сергій Єрмошкін: Була неоднозначна ситуація: за вбивство засудили чотирьох ромів, суд був напівзакритий, прокуратора — формальна. І не знайшли, чим вбили хлопця. Строки великі, адвокати нічого не могли зробити, бо було ухвалене політичне рішення — всі мають сісти. Суд і прокуратура відмовляли у доступі до матеріалів справи. А заявники по справі — 19 голів родин, що постраждали від погромів.