Лариса Денисенко: У фейсбуці ти писав, що ця книга для тебе дуже довгоочікувана?
Максим Кідрук: Про це можна довго розповідати. Півроку тому мені подарували книгу Саймона Сінека «Почни з чому». Я був дуже скептично налаштований, не думав, що візьмусь за неї, не думав, що якийсь чувак з-за океану напише щось, що дозволить мені більше пізнати себе.
Але я прочитав і це був дуже потужний ментальний зсув. Там йдеться про три запитання, які кожна людина має собі поставити про все, чим вона займається — що? як? чому? Багато хто знає відповіді на перші два питання, але майже ніхто не може сказати чому.
Коли я дочитував, я вже розумів, що маю знайти для себе ці цеглинки «чому», чому я пишу. Це не означає, що читач прочитає цей роман і зрозуміє, чому я його написав. Але після книги Саймона Сінека я підсвідомо маю відповідь на це питання. Це не просто трилер, там є подвійне дно, там зачіпаються важливі питання.
Лариса Денисенко: Тобто ти сам змінився перед тим як писати цю книгу?
Максим Кідрук: Так, я за останні роки взагалі змінився. У зовнішніх формах — я менше пишу у фейсбуці, я обмежую агресивний піар, який був раніше і про який я думав, що це правильно. Я акцентую лише на тому, що пишу.
Якщо книга «Зазирни у мої сни» стає на перше місце в Топ-20 у «Книгарні Є», це має бути тільки завдяки тому, що в ній є. Це не політичний перформанс, мене там не має бути, є тільки ця історія.
Лариса Денисенко: Багато хто говорить, що піар — невід’ємна складова того, щоб про тебе писали, що текст стоїть все ж таки на задньому тлі від автора?
Максим Кідрук: Я не проти промо, у нас буде великий тур. Я мав на увазі саме агресивний, тупий піар. Я через це пройшов, я радий, що це залишилося позаду, що зараз я не такий.
Стосовно піару — ти абсолютно маєш рацію. Причина того, що в Україні ще не такий розвинений ринок. Хоча я бачу великий приріст і по передзамовленням, і по людям, які приходять на презентації — кожного року +20%. Але у нас ще немає аудиторії, є фан-сектор. В Україні ти маєш бути і хорошим автором, і хорошим шоуменом.
Анастасія Багаліка: Розкажіть трохи про книгу?
Максим Кідрук: Це історія про маленького хлопчика з Рівного. В 2 рочки у нього був гнійник під вушком, і треба було оперувати під наркозом. Під час операції у нього на 36 секунд повністю зупиняється серце, а потім заводиться саме по собі. Впродовж цих 36 секунд хлопчик був десь інде. Я не кажу де.
А потім він повернувся. Але впродовж цих 36 секунд щось схопило його за руку і повернулося разом з ним. З роками батьки розуміють, що це щось вгніздилось в його свідомість, і воно починає приходити в реальність.
Але це тільки зав’язка.