Маємо кілька років, щоб річковий транспорт запрацював, - інакше нас чекають сумні процеси - Семенуха

Тривалий час у парламенті триває дискусія щодо двох проектів, які передбачають розвиток річкового транспорту країни. Про ці проекти, їхні мінуси та плюси, а також необхідність третього проекту скайпом «Громадському радіо» розповів Роман Семенуха:

У країнах, які мають величезний річковий потенціал (Франція, Німеччина), серед непасажирських вантажних перевезень водні складають не менше 20%.

Водні перевезення значно дешевші, ніж аналогічні залізничні або автоперевезення. Якби сьогодні в нас хоча би 10% від усіх перевезень складали річкові, це би значно здешевлювало, наприклад, продукцію аграрних компаній. Без перебільшення можу сказати, що це би збільшувало валютну виручку, бо наша продукція на міжнародних ринках була би більш конкурентоспроможною.

Сьогодні ми фактично закінчуємо використовувати радянську інфраструктуру. За оцінками експертів галузі, коефіцієнт зношення основних фондів багатьох об’єктів інфраструктури у внутрішній водній галузі – близько 75%.

Зволікати немає куди. Максимум, думаю, в нас лишилось декілька років. Якщо протягом цього терміну нічого не зробити, нас чекають дуже сумні процеси.

У парламенті третій рік точиться дискусія навколо двох законопроектів. Вони обидва є депутатськими, хоча один із них підтримується урядом, як мінімум, Міністерством інфраструктури. Чим вони відрізняються? По-перше, відповідністю до директив Асоціації України з ЄС. В урядовому (2475а) дозволяються, наприклад, інші правила перебування або заходу суден з офшорних юрисдикцій. Але найбільша дискусія щодо цих двох законопроектів точиться навколо двох пунктів.

Урядовий законопроект пропонує створити нам нову державну монополію у вигляді Адміністрації внутрішніх водних шляхів України. Це величезне питання, яке викликає роздратування бізнесу, багатьох фахівців, оскільки Україна вже має негативний приклад, коли за часів Януковича, як годівницю для його сім’ї, було створено Адміністрацію морських портів. Жодна монополія недопустима, я вважаю, що це шкідлива норма.

Друга непримирима позиція: урядовий законопроект пропонує додатковий двохвідсотковий річковий збір із бізнесу, що буде впливати на збільшення собівартості, зокрема зростання собівартості аграрних виробників, погіршення позицій стосовно конкурентоспроможності на світових ринках.

Альтернативний законопроект пропонує не впроваджувати додатковий збір. Сьогодні в нас і так є канальні збори. Є справедлива думка, що сьогодні їхню частину можна спрямувати на внутрішній водний транспорт. Друга пропозиція: не збільшуючи навантаження на бізнес, 5% Дорожнього фонду спрямовувати на внутрішній водний транспорт.

Але сьогодні жодна законодавча ініціатива не має шансу на проходження. І там, і там закладені не тільки інтереси розвитку галузі, але й певні корпоративні інтереси. Я вважаю, це шкодить процесу. Ми порадилися з колегами, які переймаються цією проблемою – з моєю командою ми вирішили писати третій альтернативний законопроект. Я переконаний, що треба шукати компроміс.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.