Міграційна криза в ЄС була прогнозованою?

Про економічні та юридичні виклики перед ЄС говоримо з кандидаткою економічних наук і доцентом кафедри міжнародного бізнесу ІМВ Вікторією Карп і доктором юридичних наук Ксенією Смірновою.

Ірина Славінська: Доречно згадати старт — Союз вугілля та сталі, куди увійшло 6 країн, зокрема Німеччина з Францією, які були ворогами під час Другої світової війни. Давайте обговоримо міжнародний, політичний, юридичний і економічний аспекти створення Прото-Євросоюзу.

Вікторія Карп: Це об’єднання правової, економічної і політичної складових задля якоїсь спеціалізації або покращення торгових чи дипломатичних функцій. Ви доречно згадали Німеччину і Францію. Ці країни почали з того, що треба щось робити — ворогами ми вже були, тепер давайте по-іншому. Я думаю, що вони правильно підійшли до цього об’єднання. Ці 2 країни і ще декілька країн на сьогоднішній день є головними гравцями цього об’єднання.

Ірина Славінська: Франція і Німеччина, хто ще складає це велике ядро?

Вікторія Карп: Велика Британія і Італія, які входять у Велику сімку і вирішують багато економічних, юридичних і політичних питань для всього світу.

Лариса Денисенко: Наскільки це об’єднання було важливим з юридичної і політичної точки зору? Якою була послідовність залучення країн до процесу?

Ксенія Смірнова: В кінці Другої світової війни виникла потреба відродження Європейського континенту з економічної точки зору за допомогою правових механізмів. На це були направлені різноманітні проекти США, можемо згадати план Маршала або план Шумана. Перед Європою постало 3 основних питання, які треба було вирішити у післявоєнний час. Перше — контроль за роззброєнням, зокрема Німеччини. Друге — захист прав людини, особливо жертв наслідків Другої світової війни. Третє — відродження європейського ринку і економічне зміцнення групи країн. Утворення Ради Європи стало результатом вирішення питання щодо захисту прав людини. Економічний блок питань стосувався створення Європейського об’єднання вугілля та сталі, яке вбивало двох зайців водночас — з одного боку, це створення зони вільної торгівлі сталеварної продукції і вугілля, а, з іншого боку, спроби об’єднання зусиль з точки зору політичної співпраці.

Великобританія зараз, як примхлива дама, стоїть осторонь Європейського Союзу. Якщо згадати історію, ми зрозуміємо, що так було завжди. Великобританія дуже скептично ставилася до європейських інтеграційних процесів.

Лариса Денисенко: Що було причиною такого відстороненого ставлення?

Ксенія Смірнова: Це і інша ментальність, і англо-саксонська правова система, яка не вписується в ситуацію в континентальній Європі. Таким чином Великобританія з часів створення Європейського об’єднання вугілля та сталі стояла осторонь. На сам кінець вони виступили ініціаторами створення іншого інтеграційного об’єднання — Європейського об’єднання вільної торгівлі. Так вони стали основою створення Європейської асоціації вільної торгівлі. Потім, не попрацювавши в тому об’єднання, вони сказали: «Ну, давайте ми будемо в Європейському економічному співтоваристві». Тепер ми спостерігаємо перші наслідки Брексіту.

Ірина Славінська: У великобританській пресі з’являються статті про зростання агресії проти меншини. Напевно, один з наслідків — радикалізація дискурсу?

Вікторія Карп: Вони не вийшли. Я думаю, що вони не збираються виходити. Британія ніби в ЄС, але трошки збоку.

Ксенія Смірнова: ЄС розвивався поступово — спочатку Європейське економічне співтовариство, потім Європейське співтовариство, Єдиний європейський акт про створення єдиного ринку і акт про злиття інститутів Європейського співтовариства. Врешті ми святкуємо створення Європейського союзу, хоча тоді, у 1993 році, не могли собі уявити, як це буде. На етапі 1993 року це навіть не було міжнародною організацією. Це було об’єднання держав з метою поглибленої співпраці — зафіксований намір. По суті, такого в міжнародно-правовій практиці не було. Це якесь об’єднання, що виходить за межі міжнародного права. Міжнародне право регулює укладання договорів. Вони уклали договір і ця міжнародно-правова співпраця впліталася в діяльність співтовариства. Зараз ми говоримо про те, що Європейський Союз тільки з 1 грудня 2009 року став юридичним гравцем на ринку. Тільки тоді з точки зору міжнародного права ЄС набув міжнародної правосуб’єктності.

Кризу Європейського союзу постійно викликала Великобританія. В 1993 році Європейський союз для всіх запропонував спільні правила. Тут Великобританія і Данія сказали, що деякі речі хочуть зробити не так. А договори не передбачають застережень. Таким чином в Європейському союзі було вироблено механізм певних виключень для певних держав — «опт-аут». Великобританія стала взірцем для застосування механізму «опт-аут». Зараз цей механізм може бути застосований і до третіх країн. Ми бачимо результати голосування в Голландії. Це прецедент. Так що, тепер і у зовнішніх відносинах може застосовуватися цей «опт-аут»? Це дуже дискусійне питання.

Лариса Денисенко: Давайте згадаємо історію впровадження валюти ЄС.

Ірина Славінська: Перехід на євро — це ніби відмова від власної ідентичності.

Вікторія Карп: Статистика каже, що люди після 50 років голосували за Євросоюз і впровадження євро. Люди віком до 24 років — навпаки. Мої близькі живуть і в Німеччині, і у Франції. Вони кажуть, що за цим відчувають певну захищеність, навіть пишаються тим, що в них є єдина валюта. Разом з тим, інтеграція базується на тому, що нація залишається нацією в подальшому.

Ірина Славінська: Але навіщо було переходити на євро?

Вікторія Карп: Зрозуміло, що це полегшення. Слово «об’єднання» все пояснює. Якщо в нас є спільний економічний ринок, дуже легко грати на валютах. Перед запровадженням євро міждержавні бізнес-структури використовували ЕКЮ. Впровадження євро було необхідне для того, щоб застосовувати валюту на національному рівні. Можна було або залишити ЕКЮ і національні валюти, або зробити щось уніфіковане. Євро і було поштовхом створення європейського ринку.

Ксенія Смірнова: Звичайно, створення спільно ринку зумовлює перехід до економічного і валютного союзу.

Лариса Денисенко: В ЄС виникають час від часу хвилі задоволення або незадоволення новими країнами-членами. Наскільки такі процеси почастішали за останні 10 років? Чим це зумовлено?

Ксенія Смірнова: Такі кризові ситуації відбувають кожні 10 років. Один з останніх прикладів — це конституція, яку провалили Франція і Нідерланди. Франція є засновницею європейських інтеграційних процесів. Нідерланди — країна Бенілюксу, яка була однією з 6 країн, що створили Співдружність вугілля і сталі. З одного боку, вони є прихильниками європейської інтеграції, а, з іншого боку, таким чином вони ставлять під питання спільну торгову політику.

Коли ЄС найактивніше розширювався у 2004 році, поляки казали, що вони не готові до інтеграції. В результаті, після приєднання вони отримали значно більше, ніж втратили. Зараз вони зміцнюють свою валюту і не збираються вступати до валютного союзу.

Що стосується входження нових країн до ЄС, копенгагенські критерії є спільними і єдиними, але умови на яких вони застосовуються є різними. Так, наприклад, умови для Болгарії були іншими, ніж умови для Греції.

Зараз виникає питання, чи готовий Європейський союз до розширення? На перший погляд здається, що так. Якщо подивитися на речі реально, стає зрозуміло, що вони не можуть визначитися, що відбувається всередині системи. Спочатку їм потрібно розібратися з питанням міграції і запровадження безвізового режиму з третіми країнами. Також їм треба розібратися з наслідками Брексіту. На зібранні Європейської ради прем’єр-міністра Британії зараз вже не сприймають. Щось змінилося у підході європейців — якщо ви вже сказали «ні», дотримуйтесь цієї лінії і надалі.

Лариса Денисенко: В юридичному сенсі це проблема Великобританії, Великобританії і ЄС чи самого Європейського союзу?

Ксенія Смірнова: В першу чергу, це проблема для Великобританії. Якщо вони виходять зі складу ЄС, то вони не беруть участі у внутрішньому ринку. Британці не звикли оформлювати візи, вони звикли користуватися благами внутрішнього ринку. Ринок юридичних послуг Британії користувався перевагами вільного надання послуг. Вони обслуговували клієнтів і у Іспанії, і у Франції. Зараз це буде змінюватись. Вони до цього не готові. Які тут ризики для ЄС? Тільки один — бюджет.

Лариса Денисенко: А що з бюджетом?

Вікторія Карп: Це може призвести до поглиблення економічної кризи. Європейський союз на сьогоднішній день завмер. Незрозуміло, за що братися. Водночас, якщо порівнювати за показником ВВП, Євросоюз як стояв, так і стоїть на першому місці. Зрозуміло, що показники нерівні по країнам. Євросоюзу потрібно динамічно вирівнюватись. Я думаю, що якщо показники і впадуть, то не настільки, як прогнозують. Є певні механізми для вирівнювання ситуації і Європейський союз в цьому сенсі стає дуже фундаментальним.

Лариса Денисенко: Чи позначиться ситуація з Великобританією на бюджеті Євросоюзу у 2017 році?

Вікторія Карп: Звісно, якщо Великобританія робитиме певні юридичні кроки.

Лариса Денисенко: Чи можна очікувати, що цей фінансовий кран закрутиться навіть без юридичної підготовки Великобританії?

Ксенія Смірнова: Ні. Зараз Великобританія є членом Європейського союзу. Я не думаю, що вони зроблять зараз ці юридичні кроки. Це було політично некоректно і невчасно. Не можна забувати про настрої в Шотландії і прийняття рішення у Верховному суді Англії стосовно того, чи потрібне для виходу затвердження Парламенту.

Лариса Денисенко: Нідерланди самі себе загнали в пастку, адже механізми виходу з цієї ситуації не були прописані.

Ксенія Смірнова: Потрібно не забувати і про те, що в Голландії скоро будуть вибори.

Ірина Славінська: В Українські медіа регулярно потрапляє тема міграційної кризи Євросоюзу. Наскільки це проблема? Чи є міграційна криза в ЄС і в чому вона полягає?

Ксенія Смірнова: Констатувати міграційну кризу можна. Якщо поспілкуватися з мешканцями Німеччини чи Франції, стане зрозуміло, що виклики з точки зору порушення порядку у містах були.

Вікторія Карп: Я щойно приїхала з Німеччини. Коли приїжджаєш в маленьке місто, це стає очевидним. Наприклад, людина йде з пляшкою алкоголю в руках. Її зупиняються поліцейські і кажуть, що в цій країні не можна носити алкоголь на виду. Людина нічого не може відповісти англійською і її відпускають. Стає зрозуміло, що ця структура є безсилою.

Лариса Денисенко: Але ж система штрафів має працювати незалежно від того, хто порушив правила.

Вікторія Карп: До мене у цій ситуації система штрафів застосовувалася б.

Ірина Славінська: Повернімося до питання щодо міграційної кризи.

Ксенія Смірнова: Як я вже казала, ми її констатуємо. Якщо проаналізувати все те, що було зроблено до міграційної кризи, можна сказати, що вона є прогнозованою. Якщо подивитися на еволюцію правових актів, які були прийняті в ЄС щодо надання статусу притулку, можна помітити, що вони стали полегшеними. Таким чином вони урівняли в правах тих, хто отримав статус біженця, з громадянами цих країн. Це зрівняння з метою досягнення недискримінації для того, щоб розвивати верховенство права на основі єдиного і спільного дому. В результаті цієї уніфікованої політики надання притулку ми бачимо такий навал мігрантів. Мені здається, внутрішні конфлікти далі будуть лише наростати. В Німеччині, наприклад, люди часто питають, чому їх діти мають йти в школу з мігрантами, які не знають мови.

Ірина Славінська: Наскільки я знаю, дітям емігрантів, які перебувають там у першому поколінні, надають підтримку для вивчення мови.

Вікторія Карп: У Франції, наприклад, цей мікс дуже давній, тому вони ставляться до цього позитивно. В Німеччині ж дуже уважно обороняють національні кордони. Чиста кров для них має більше значення.

Ксенія Смірнова: Хоча для Туреччини вони відкрили двері. Туреччина користується цим не тільки з точки зору міграції і надання статусу біженців. Вони є робочою силою, і Німеччина цим користується.

Як вийти з цієї ситуації? Деякі держави можуть створити всередині себе певний пул. Зрештою, є сили швидкого реагування. В рамках спільної зовнішньої політики такі можливості передбачені. Аспект посиленої співпраці в рамках цього може бути удосконаленим.

Зараз існує ще один виклик, який стосується України. В листопаді Європарламент може прийняти рішення стосовно зупинення безвізового режиму. Якщо вони запустять безвізовий режим, то вони захочуть автоматично запустити механізм припинення безвізового режиму.

Ірина Славінська: Після терактів у листопаді Франція досі знаходиться у надзвичайному стані і контроль на кордоні там досі триває.

Ксенія Смірнова: Контроль над кордоном там передбачено і вони цим користуються.

Лариса Денисенко: Що можна вигадати, щоб припинити безвізовий режим?

Ксенія Смірнова: Про припинення поки не йдеться, але ми повинні пам’ятати, що отримання візи зараз не є гарантією перетину кордону. Можемо змоделювати ситуацію. Вони можуть розробити окремий регламент або внести зміни до вже наявного регламенту про перетин кордону. Наприклад, за рішенням ради приймається рішення стосовно скасування безвізового режиму для конкретної країни.

Лариса Денисенко: З яких причин може бути прийняте таке рішення?

Ксенія Смірнова: На вимогу дотримання безпеки чи у відповідь на небезпечні виклики. Також це рішення може бути прийняте з медичних причин — з метою непроникнення певних епідемій. Спершу Україні потрібно думати про те, як запровадити безвізовий режим, а потім вже про все інше.

Ірина Славінська: Що б ви побажали Європейському союзу у день його народження?

Ксенія Смірнова: Ми проаналізували всі ці виклики, що побачити, що всі ці історичні кроки були спрямовані на пошук компромісу, тому зараз Європейському союзу можна побажати впоратися з наявними викликами і в результаті цього стати ще сильнішим.