Мінінформ склав список інтернет-ресурсів, що загрожують національній безпеці

Гість ефіру — доктор політичних наук, співголова Експертної ради при Мінінформі  Сергій Даниленко.

Андрій Куликов: Дійшла справа до того, щоб ставити питання про заборону інтернет-сайтів в Україні.

Сергій Даниленко: Насправді питання назріло і перезріло. Нещодавно ми з вами спілкувалися з приводу підписання президентом Доктрини інформаційної безпеки України. Документ нічого не забороняє. Це консенсус суспільства і держави.

Одним з розділів є механізми реалізації доктрини. Там прописано багато органів, серед яких є Міністерство інформаційної політики. Одним із завдань міністерства є моніторинг інформаційного простору щодо загроз інформаційній безпеці України. Час братися до роботи.

Міністерство на виконання доктрини моніторить (не контролює, не цензурує, не закриває) інформаційний простір на предмет цих загроз.

Результатом моніторингу є виявлення тих інформаційних ресурсів (передусім в україномовному сегменті та національному), тих джерел, які відповідно до законодавства, на погляд юристів міністерства мають загрозу для інформаційної безпеки.

Такий моніторинг проведено. Результати цього моніторингу були надані членам Експертної ради для ознайомлення.

Тетяна Трощинська: Це не закритий моніторинг?

Сергій Даниленко: Цей моніторинг на сьогодні є закритим. На момент роботи він був відкритий. Ми з ним ознайомилися. Після завершення роботи він знову став закритим. Ознайомившись з цим матеріалом, ми взялися за напрацювання критеріїв, які б дали нам підстави прийняти ті рішення, про які сказав Андрій, щоб це було сприйнято і суспільством, і державою, і кожним громадянином.

Міністерство напрацьовує документ, звертається до членів Експертної ради. Ми аналізуємо рекомендації, аналізуємо пропоновані джерела і за тими критеріями, які нами напрацьовані, схвалюємо або відхиляємо пропозиції міністерства. Наші надані пропозиції щодо конкретних ресурсів потім оприлюднюються міністерством, яке звертається до органів, котрі можуть в рамках кримінального провадження апелювати через суд і закривати ці ресурси.

Тетяна Трощинська: За якими критеріями ви переглядали ці ресурси?

Сергій Даниленко: Ми аналізуємо частотність контенту, який поширюється, дивимося, що тиражують. Тоді ми приймаємо рішення.

Серед тих статей, які ми зараз маємо, є зазіхання на територіальну цілісність, розпалювання ворожнечі.

Тетяна Трощинська: Завжди існує спокуса скористатися заборонами. Боротьба з політичними опонентами нікуди не зникала. Тут є тонка межа. Як ви будете її дотримуватися?

Сергій Даниленко: Ми зіштовхнулися з цим питанням, коли розроблялася доктрина. Ми наштовхувалися на заперечення міжнародних і громадських організацій. ОБСЄ нам закидала, що деякі положення проекту можуть трактуватися як спроби вивести з-під критики органи державної влади. Однозначного рішення немає. Як на мене, то законодавство має бути консенсусом між професійним товариством, державою і законодавством. Коли дійде справа до межі, ми звернемося до закону, будемо або змінювати його, або дотримуватися.