Михайло Кукін: Навіщо цей законопроект?
Юрій Дерев’янко: За 25 років незалежності ми як держава дійшли до того, що у громадян нема довіри до будь-якого органу влади. Революція Гідності відбулася, бо ці органи влади ще й почали закручувати гайки. Я вважаю, після Революції Гідності було зроблено два найважливіші потужні кроки, щоб змінювати країну. Це закон про люстрацію, де тисяча прибічників Януковича мають заборону на заняття посад, і другий крок — електронне декларування. Це своєрідна майнова люстрація, коли всі зобов’язані подавати електронну декларацію.
В результаті в країні маємо ситуацію, коли влада намагається компенсувати відсутність довіри до себе довірою до тих людей, яка ще є. Це громадські активісти, на яких сьогодні фактично лежить робота по виконанню багатьох функцій, які сьогодні виконує влада. Влада почала активно змінювати законодавство, щоби судді, прокурори обиралися через конкурсні комісії. До складу цих комісій входять громадські активісти. Ми маємо дивний стан, коли дискредитована влада компенсує довіру до себе за рахунок громадських активістів, передаючи частину своїх повноважень по формуванню влади саме їм.
Михайло Кукін: Ви натякаєте на те, що вони можуть бути заангажовані?
Юрій Дерев’янко: Ні. Я натякаю на те, що громадські активісти в цій частині починають виконувати провладні функції. І це нормально, бо до них більше довіри. Саме від цих людей залежить, які в нас будуть зараз судді, прокурори, міліціонери, всі чиновники від Києва до сіл і селищ.
Це означає, що люди, які входять в комісії, мають однакову можливість корупційних впливів при прийнятті рішень. Коли говоримо, чи мають громадські активісти, які входять в комісії подавати електронну декларації, я запропонував, щоб подавали. Цей закон містить інші важливі норми.
Члени НКРЕКП не подають декларації, так само випали випадково члени Рахункової палати, які перевіряють витрачання і надходження до держбюджету, випали члени НАЗК, всі ці члени відсутні в кримінальному кодексі як ті, які можуть нести кримінальну відповідальність за незаконне збагачення — хабар.
Мій законопроект передбачає, що ці люди мають здавати електронну декларацію за 2015 рік. Важливо, щоб це відбулося цього року, бо якщо закон буде прийнятий наступного, який сенс подавати за 2015 рік. Але реакція на мій законопроект мене вразила. Я був в шоці від того сценарію, який я побачив.
Перше, що Дерев’янко зареєстрував законопроект про іноземних агентів. Друге, що там паралелі з Росією щодо іноземних агентів, третє, що він блокує роботу і можливість роботи усіх громадських активістів і організацій, що займаються протидією корупції; що формується список того, кого не будуть допускати до такої роботи НАЗК, що має бути. Це повне перекручування фактів і формування негативного сприйняття серед громадян, журналістів і міжнародних партнерів.
Ірина Сампан: Громадські активісти і організації фінансуються за рахунок грантів чи пожертв, навіщо їх контролювати?
Юрій Дерев’янко: Хочу, щоб всі зрозуміли різницю між паперовою і електронною декларацією і суть унікального механізму. Різниця в тому, коли ви здаєте паперову декларацію чи громадські активісти вішають її на своєму сайті, ніякої юридичної відповідальності за вказані факти майже нема. В електронній декларації за кожен вказаний факт є адміністративна або кримінальна відповідальність.
Електронне декларування не означає, що ви здали тільки раз. Ви зобов’язані подавати декларації в разі, якщо відбулася зміна вашого майнового стану. Ви не маєте показувати гроші, якщо ви не отримуєте ці гроші, якщо не займаєтесь питаннями запобігання і протидії корупції.
Михайло Кукін: Деякі ваші колеги говорили, що треба запровадити електронне декларування для всіх громадян України.
Юрій Дерев’янко: Давайте рухатися крок за кроком. Перший — ми домоглися цього від ТОП-чиновників. Другий — від 1 січня до 1 квітня нижчі чиновники до голів і депутатів сільських рад, третій — можливо той, про який ви говорите.
Ідея законопроекту така, що якщо я — експерт у антикорупційній діяльності, я подаю по заявному принципу заяву НАЗК, вони вносять мене в реєстр і я автоматично маю здавати електронну декларацію. Після цього приходжу на конкурсну комісію і кажу, що готовий бути в Раді доброчесності, наприклад. І будь-який орган дивиться, чи є я в цьому реєстрі.
Це важливо, бо якщо на різних рівнях приходять самозванці і хочуть впливати на суддів чи прокурорів, я вважаю що місцева влада, яка має приймати рішення, повинна поцікавитися, чи людина готова здати декларацію.
З мене категорично вимагали, щоб я відкликав законопроект. Наслідки цього такі, що цього року законопроект не буде розглянутий або може не бути розглянутий. Я попросив Парубія, щоби він не ставив на розгляд. Щоб законопроект розглянули на черговому сесійному тижні. Щоб за цей час ми могли сісти з нашими партнерами і виправити, виписати всі ці речі. На цю тему ми сьогодні говорили на круглому столі. На вівторок ми плануємо провести фахову зустріч і чітко поговорити про ці речі. Мене дивує, що небажання здати декларацію, стати прозорим, викликає таку пропагандистську кампанію.
Думаю, ми обов’язково знайдемо таке рішення, що ця ідея запрацює і збільшить довіру до тих людей, які будуть ухвалювати такі рішення. А випадкові люди, які намагаються залізти на різних рівнях, відпадуть.