Музей Майдану потребує 40 мільйонів гривень, — Ігор Пошивайло

Про плани розвитку Музею Майдану, який, все ще не має приміщення, говоримо з новопризначеним керівником Музею Майдану.

Ірина Славінська: Приміщення у Музею Майдану з’явилося?

Ігор Пошивайло: На сьогодні це є найбільшим викликом для створення Музею Майдану, оскільки бодай навіть тимчасового приміщення у нас немає. Музей було засновано 18 січня, тобто ми цим займаємось вже 9 місяців. Передбачалося приміщення площею мінімальною для збереження колекції, що збиралася групою активістів. Музей інституалізувався, ми маємо штатний розпис і фінансування на заробітні плати.

Ірина Славінська: Кому підпорядковується Музей Майдану?

Ігор Пошивайло: Українському інституту національної пам’яті. Це своєрідна правова і ситуативна колізія, коли немає достатнього простору для вивчення колекції і її збереження. Колекція потребує консервації.

Ірина Славінська: Де вона зберігається?

Ігор Пошивайло: З літа 2014 року 2 основні майданчики зберігання експонатів — це Музей Івана Гончара і Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Сергій Стуканов: Останнім часом лунали пропозиції про збереження колекції у Жовтневому палаці чи Будинку профспілок. Йшлося і про виділення ділянки на Інституцькій для побудови нової будівлі музею. Як складаються справи з виділенням землі під будівництво?

Ігор Пошивайло: Питання надання тимчасової будівлі або земельної ділянки вирішується майже 2 роки. Локація для подібного музею визначена історично, це територія, де відбувалася Революція гідності. Рік тому група депутатів за поданням Ігоря Соболєва намагалася передати під музей Жовтневий палац. Через спротив Федерації профспілок, якій належить Жовтневий палац, це питання було призупинено. Також розглядалися Будинок профспілок і Український дім, проте кожна з цих локацій має низку недоліків. Зокрема, Український дім був би для нас ідеальним варіантом за умови передачі під музей усієї будівлі.

Ірина Славінська: Названі будівлі мають власну історію Що робити з цим спадком якщо одна з цих локацій стене приміщенням для музею?

Ігор Пошивайло: Надання приміщення для Музею Майдану потребує політичної волі, оскільки це будівлі з унікальною історією. Український дім і Жовтневий палац наразі втрачають свою ідентичність. Вони поставлені в такі умови, що змушені знаходити кошти на своє виживання. Крім того, вони не мають стратегічного бачення своєї місії. Через це відбуваються подібні несистемні рухи.

Інституцька 3/5 — ділянка, що також має унікальну історію. В березні ми офіційно подали документи на землевідведення. Ми отримали відмову від КМДА через те, що ця ділянка перебуває в міжнародному судовому розгляді. На всі запити щодо цієї ділянки є 2 варіанти відповіді: перша — неможливість надання ділянки через судовий процес, друга — з неофіційних джерел відомо, що Україна виграла міжнародний суд і ця ділянка повернена у власність громади з умовою грошової компенсації попереднім інвесторам. Це питання стоїть у площинні матеріальної компенсації і політичної волі.

Сергій Стуканов: Яким би ви хотіли бачити фінальний результат?

Ігор Пошивайло: Варіанти з названими будівлями були тимчасовими варіантами. Ідеальний кінцевий варіант — це логічно й історично сформований варіант щодо формування музею навколо місця пам’яті.

Ірина Славінська: Це кейс я можу проілюструвати великим міжнародним конкурсом на упорядкування меморіального простору в Бабиному Яру. Проекти переможці пропонують залишити парк у тому вигляді, в якому він є, а простір упорядковувати шляхом обережних інтеракцій.

Ігор Пошивайло: Згідно з нашою концепцією, цей простір є не лише меморіальним, але його меморіальність є дуже важливим елементом. Це простір, що спрямовується в майбутнє. 3 його основні елементи — це Меморіал героїв, Музей Майдану і Дім свободи. Це не лише фізичний простір, він і меморіальний, і громадський.

Ірина Славінська: Як ви збираєтесь інтегрувати у цей простір пам’ять тих громадян, які не підтримали Євромайдан? Я припускаю, що без теми війни спогади про Революцію гідності обійтися не можуть.

Ігор Пошивайло: Тип музею, який будуємо, це музей діалогу, музей пам’яті і музей сумління. Ключовим словом є слово «діалог». Західні експерти попереджали нас про необхідність консультації і включення різноманітних точок зору. До сьогодні навіть на рівні громад немає чіткого уявлення про музей і переконання в його необхідності. Через сумний музейний досвід, для деяких людей Музей Майдану постає в образі формального і закритого закладу. Багатонаративність — це один з сучасних підходів до створення музеїв пам’яті.

Ірина Славінська: Але це не те, що працює в сучасні Україні. В умовах війни завжди відбувається радикалізація суспільства.

Ігор Пошивайло: Подібна поляризація народжується тоді, коли відбувається нав’язування ідеологем. Мета музейної експозиції — надати багаторівневу інформацію для того, щоб відвідувач сам знаходив відповіді на свої питання. З одного боку, це нейтральне середовище, яке включає елемент виховної ролі. Основна місія музею — служіння громаді. В майбутньому музеї не відбуватиметься нав’язування жодної політичної сили. Ми будуємо музей з широким залученням наших майбутніх відвідувачів.

Сергій Стуканов: Зараз вже зібрано понад 500 оповідей учасників Євромайдану. Це учасники з одного боку чи з обох?

Ігор Пошивайло: Усні історій в рамках проектів Усної історії Майдану і Фонду збереження пам’яті Майдану, це, в основному, історії переможної сторони. З іншого боку, у нас є декілька історій протилежної сторони.

Ірина Славінська: Як експонувати ці історії?

Ігор Пошивайло: Сьогодні необхідно створити баланс між мультимедійними і наративними формами. Одним з прототипів нашого музею ми вважаємо музей Варшавського повстання. Звичайно, нам необхідно віднайти свій власний досвід. Такої форми на сьогоднішній день немає, але підхід має бути метафоричним, а не хронологічним. Це виклик музеології сучасного світу. Як правило в історичних музеях використовується підхід з точки зору жертв і героїв. На Майдані ж було понад 2 сторони — це і «Диванна сотня» і велика кількість людей поза контекстом. Віднайдення цих сторін — одне з завдань музею.

Сергій Стуканов: Як ви бачите реалізацію Музею Майдану в перспективі п’яти років?

Ігор Пошивайло: Девіз першого року — стати на ноги. Перший рік включатиме організаційну розбудову. За 5 років при наявності фінансування і політичної волі можна буде відкрити музейний заклад, відповідний до нашого плану.

Сергій Стуканов: Кого ви плануєте залучати до робочої групи?

Ігор Пошивайло: Створення концепції — компетенція музейників, громадськості і родин героїв Небесної сотні, що вже залучені до цього проекту. Створення художньої концепції має відбуватися на підставі відкритого конкурсу.

Ірина Славінська: А гроші є?

Ігор Пошивайло: Грошей немає. Гроші приходять з ідеями. На цей рік нам передбачено лише фінансування заробітної плати і відшкодування комунальних витрат.

Ірина Славінська: Якщо у вас немає приміщення, то за що ви платите комунальні?

Ігор Пошивайло: Ми шукаємо приміщення. Цей бюджет було закладено ще минулого року, коли музею ще формально не існувало.

Сергій Стуканов: В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що потребуєте наступного року 40 млн. гривень.

Ігор Пошивайло: Ми подали бюджетний запит з врахуванням початку створення первинної інфраструктури. Ці 40 умовних мільйонів потрібні на відкриття експозиції у тимчасовому просторі.