Мирослава Гонгадзе може оскаржити в ЄСПЛ відсторонення свого представника в суді

31 травня Вищий спеціалізований суд України відсторонив представницю Мирослави Гонгадзе Валентину Теличенко у справі касаційного провадження за обвинуваченням Пукача в умисному вбивстві Георгія Гонгадзе. У самої Валентини Теличенко дізнаємося, чому було винесене таке рішення і що воно означає.

Анастасія Багаліка: 31 травня Вищий спеціалізований суд України відсторонив вас від цієї справи? Чому?

Валентина Теличенко: Я є представником Мирослави Гонгадзе і надалі, довіреність не відкликана. Але колегія Вищого спеціалізованого суду вирішила, що я не можу бути представником в справі за обвинуваченням Пукача в касаційному розгляді.

Мені дуже важко зрозуміти таке рішення суду. Воно цілком незаконне. Суд каже, що, оскільки мене один раз було допитано у вересні 2000 року і протокол мого допиту перебуває в матеріалах справи, це, нібито, підстава вважати мене свідком у справі — а свідок не може бути представником сторони.

Мене справді було допитано у вересні 2000 року. За тиждень після зникнення Георгія Гонгадзе його друзі вирішили організувати смолоскипну ходу Хрещатиком під гаслом «Знайдіть журналіста Гонгадзе». Я не була близьким другом Георгія Гонгадзе, але ми були знайомі особисто, я була знайома з багатьма його друзями. Так склалося, що тоді я була тією особою, яка писала заяву до міської влади про те, що відбудеться смолоскипна хода, я підписувала всі документи з питань безпеки, пожежної охорони і так далі. Все було на моєму прізвищі.

Після цієї смолоскипної ходи з початку наступного тижня мене запросив слідчий і розпитував: хто фінансував ходу, чому ми вирішили її зробити. Я йому розповіла, що ніхто не фінансував, бо смолоскипи наші приятелі зробили власноруч, а фінансування як такого там і не було потрібно. Окрім того, це було тільки наше рішення: ми хотіли привернути увагу суспільства до того, що зник журналіст Гонгадзе і його треба шукати.

Також слідчий мене запитав, що я думаю з приводу зникнення. Я сказала, що не знаю нічого конкретного, але підозрюю, що це пов’язано з його професійною діяльністю. Все.

Є протокол мого допиту в якості свідка, але я нічого не бачила, що може бути корисним для розслідування злочину

Насправді, в 2000 році слідчі допитували надзвичайно велику кількість людей, включно з тими, хто не мав жодних уявлень про особу Георгія Гонгадзе, а тим більше не був фактичним свідком будь-яких подій, які хоч якось можна було пов’язати з його зникненням. Тому наявність цього протоколу не свідчить про те, що я є свідком: на мене ніколи не посилалися ні обвинувачення, ні захист, бо не було на що посилатися.

Після того мене ніколи не допитували. В розумінні КПК 1960-го року, яким ми і керуємось, я не є свідком. Є протокол мого допиту в якості свідка, але я нічого не бачила, що може бути корисним для розслідування злочину.

Анастасія Багаліка: Вищий спеціалізований суд виніс це рішення за поданням Олексія Подольського. У своїх завах він чомусь неодноразово заявляв, що ви, начебто, вступили в зговір з прокуратурою, з екс-президентом Кучмою та всіляко вас звинувачував.

Валентина Теличенко: Взагалі в кримінальній справі за обвинуваченням Пукача я представник потерпілої. І Подольський потерпілий. Ми сидимо по один бік з прокуратурою з боку обвинувачення. Звичайно, я повинна координувати і з’ясовувати позицію прокуратури, яка підтримує обвинувачення у справі, бо я теж частина обвинувачення. Стосовно іншої змови не знаю, де він і що побачив.

Що стосується Кучми, ці спекуляції тривають вже дуже давно. Понад 16 років з часу, як ми почули записи Мельниченка. Всім відомо, що Пукач вважає і каже в судових засіданнях, що він виконував наказ, як він каже: «главнокомандющого прєзідєнта Кучми». Я як правник мушу сказати, що будь-яке слово Пукача, слово підсудного, слідство повинне перевіряти. Навіть покази свідків порівнюють між собою, при тому, що свідки ні в чому не зацікавлені. А підсудний зацікавлений применшити свою роль та свою вину і, відповідно, покарання.

Пукач має уявлення, що якщо він виконував вказівку президента, то він не винен, а винен тільки президент, і він це весь час повторює

Пукач має уявлення, що якщо він виконував вказівку президента, то він не винен, а винен тільки президент, і він це весь час повторює. Пукача вже ловили на багатьох деталях, які він подавав неправдиво. Він не прийшов і не зізнався, що це він скоїв злочин, він не зізнався, що він одноосібно вчинив перезаховання. Він переховувався від слідства з 2005 до 2009 року, використовуючи в тому числі і чужий паспорт. Пукач ховався від слідства. І з якої причини я тепер повинна вірити кожному його слову? Кожне його слово треба перевіряти.

Але така моя позиція не подобається Подольському. Йому подобається простий підхід: сказав Пукач, що Кучма замовник, — значить Кучма замовник.

Анастасія Багаліка: Чи є у вас і в Мирослави уявлення про те, хто замовник?

Валентина Теличенко: Уявлення є. Але звичайно наші уявлення можуть бути оприлюднені тільки після того, як ми почуємо результати досудового розслідування. Нещодавно суспільство почуло з вуст Генерального прокурора про те, що триває розслідування справи щодо замовників і слідство знайшло такі докази, які не всім сподобаються.

Я не думаю, що ці докази для мене чи для Мирослави будуть несподіванкою. Оскільки існує таємниця досудового розслідування, я не хочу висловлювати своїх здогадок. Зрозуміло, що з матеріалів я знаю далеко більше, ніж пересічна людина. Тому будь-яке моє слово буде підставою для спекуляцій, а також може бути використано замовниками, щоб замітати сліди, вживати заходи, щоб захиститися від притягнення до кримінальної відповідальності.

Анастасія Багаліка: Що означитиме на практиці рішення Вищого спеціалізованого суду України і чи можна його оскаржити?

Валентина Теличенко: Це рішення не підлягає оскарженню. Що це означає на практиці? По-перше, суд не призначив дати наступного засідання. Мушу сказати, що саме ця колегія Вищого спеціалізованого суду за півроку і не спромоглася розпочати касаційний розгляд, було чимало порушень КПКУ. Зараз зроблено таку перерву, яка навіть нічим не обмежена. Мені схоже на те, що судді намагаються використати цю справу якимось чином: або на користь, або щоб вона не зашкодила в процесі їхнього змагання за посади суддів у Верховному суді України в кримінальній палаті.

Мирослава наполягає на тому, щоб була подана скарга до Вищої ради правосуддя на дії суддів цієї колегії. Я готую таку скаргу. Мирослава дуже мотивовано розглядає перспективу звернення до Європейського суду, бо це порушення статті №6 Європейської конвенції про право на справедливий суд — порушення прав Мирослави.

Пригадаю, що рішення у справі «Гонгадзе проти України», яке вже зробив Європейський суд, Україна досі не виконала. Вона не закінчила процес правосуддя в цій справі. Мені дивно, навіщо ще раз було порушувати права Мирослави.

Тому зараз я представляю інтереси Мирослави всюди, окрім касаційного провадження у справі Пукача. Але, оскільки касаційне провадження все одно не триває, я не впевнена, що цей склад судової колегії постановлятиме остаточне рішення в касаційному провадженні. Оскільки вони демонструють величезне небажання вирішувати цю справу в касаційному порядку, не виключаю, що спрацює механізм і буде змінено склад колегії. 

Повну версію розмови слухайте в доданому аудіофайлі.