facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На Донбасі минуле не хоче минати — філософ Пасько про «народ Донбасу»

З доктором філософських наук Ярославом Пасько і доктором історичних наук Ларисою Якубовою з’ясовуємо, наскільки коректно використовувати формулювання «народ Донбасу»

На Донбасі минуле не хоче минати — філософ Пасько про «народ Донбасу»
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

Сергій Стуканов: Почти две недели назад президент Украины на пресс конференции употребил словосочетание «народ Донбасса». Оно кажется неестественным так как в современных условиях мы не говорим «народ Слобожанщины» или «народ Запорожья». Очевидно, что российская пропаганда работает на распространение мнения о том, что существует отдельный народ Донбасса.

Насколько слова, которые мы употребляем, определяют реальность, в которой мы живем?

Ярослав Пасько: Очевидно, що мова визначає досить багато. В контексті даного вислову цілком зрозуміло, що Петро Олексійович є пострадянським політиком.

Наша держава, на жаль, не є структурованою в плані артикуляції певних груп інтересів. Порошенко в даному контексті не має стабільного політичного електорату. Як пострадянський політик він апелює до різних груп населення. Тому цей випадок — просто бажання сподобатись певній групі людей, які проживають на території Донбасу.

Сергій Стуканов: Стосовно якої спільноти зазвичай вживається слово «народ», а стосовної якої спільноти — слово «нація»?

Ярослав Пасько: Народ — поняття, яке вживається в досить широкому контексті, слово «нація» вживається в контексті модерного розвитку певної спільноти. В даному випадку, коли мова йде про контекст Донбасу, ми не можемо говорити ані про націю, ані про народ. Тобто «народ» тут може означати певне населення, що проживає на цій території, не більше того.

Сергій Стуканов: Яким був етнічний склад Донбасу в першій половині XX століття? Як він змінювався під впливом війни, індустріалізацій чи голодомору?

Лариса Якубова: Київщина, Волинь, Поділля — це історичні регіон, що стосується Донбасу — це не історичний регіон. Це, швидше, промисловий регіон.

За історичними регіонами стоять певні субетноси і історія їх формування дуже тривала. Дивлячись на загальноетнічну історію Європи, ми вже багато сторіч не бачимо появи нових етносів. Час появи етносів минув. Етноси зараз зникають чи то методом розчинення, чи то методом асиміляції.

Лідером в Європі зі зникнення етносів є Росія. За пострадянські часи там зникло 15 етносів. Зараз у списку Європи 114 мов є зникаючими. В нас таких етносів 2 — караїми і кримчаки.

Що стосується Донбасу — це частина історичного регіону України, який ми називаємо східною Україною. Цей регіон кластерно формується зі Слобожанщини і новозаселених регіонів.

Донбас — це наймодерніший регіон України. За своїм населенням він досі являє собою відкриту демографічну систему.

Там існують кілька субетносів — донські козаки, уруми і маріупольські греки.

Сергій Стуканов: Під радянським народом свого часу розуміли певного роду радянську націю, правильно?

Ярослав Пасько: На Донбас вплинув, з одного боку, розвиток промисловості в XX столітті, а з іншого — дуже важка праця, що ставила людей на межу виживання, і радянська система координат. На цій території минуле не хоче минати.

Сергій Стуканов: Чи є якісь підстави вважати, що на Донбасі може утворитися окрема нація?

Лариса Якубова: Последний год мы со Станиславом Кульчицким занимались написанием большой истории Донбасса. Мы изучили заселенность региона, экономические процессы и общественно-политическую жизнь с начала XVIII века до современности.

Модус, закладываемый в словосочетание «народ Донбасса» многими политтехнологами, состоит в том, что во всемирном контексте всегда существует право наций на самоопределение. Эта тема лепится для того, чтобы поставить вопрос о возникновении нации Донбасса и последующего самоотделения.

Восточная Украина начала заселятся позже остальной территории Украины. Когда в Крыму уже было достаточно плотное население, на Донбассе население составляло не более нескольких десятков тысяч людей. Основной поток переселенцев пришел сюда с конца XVIII века до первой половины XIX века. Тогда это был мультикультурный регион.

В конце XIX века на Луганщине и Донеччине проживало 750 тыс. людей. Огромную часть этого населения составляли сезонные рабочие.

Часто говорят, что в 30-х Донбасс перестал быть украинским. Ничего подобного. Донбасс стал слепком мифического советского народа в эпоху послевоенного возрождения.

Поділитися

Може бути цікаво

Як громади спільно розв’язують проблеми в умовах обмежених ресурсів

Як громади спільно розв’язують проблеми в умовах обмежених ресурсів

108 днів у Оленівці та жодної компенсанції за полон від держави

108 днів у Оленівці та жодної компенсанції за полон від держави

Під час евакуації захищали дисертації — дослідниця про Кабінет єврейської культури

Під час евакуації захищали дисертації — дослідниця про Кабінет єврейської культури