«Громадське радіо»
Ірина Ромалійська: На днях вас не пропустили до Меморіалу пам’яті жертв Голодомору, потім вас перепрошували. Ви прийняли вибачення?
Наталія Дзюбенко-Мейс: Так, але я всім їм казала, що якби це був одиничний випадок, то я б промовчала, не псувала б їм важливу церемонію таким зауваженням. Але це проблема не тільки адміністрації Порошенка, це тягнеться ще від Кравчука. Вони запрошують, ти приходиш і втикаєшся в стіну, охоронці тебе не бачать і не чують, треба прориватися, скандалити.
Вони випустили плакати із іменем Джеймса Мейса, досить пристойні, але із помилками. Для вас ці плакати нічого, ви подивилися і склали до наступного року, а для мене це була б пам’ять про дорогу людину. Я приїхала з виступів, я хрипіла. У мене було на Львівщині по 8 вечорів пам’яті на день. Я мала прокоментувати цю церемонію для радіо «Культура». Коли я пояснювала, що я дружина Джеймса Мейса, що я дослідниця, журналіст, показувала паспорт, плакат — вони не хотіли дивитися.
[Примітка редактора. Удову історика та дослідника голодомору в Україні Джеймса Ернеста Мейса 28 листопада 2015 р. не пропустили до Меморіалу пам’яті жертв голодомору. Про це Наталя Дзюбенко-Мейс написала на своїй сторінці у Facebook. Територію, на якій проходив урочистий захід, охороняли військові, а людей перевіряли металошукачами. Пізніше перед Нателею Дзюбенко-Мейсон вибачився заступник Глави Адміністрації Президента].
Ірина Ромалійська: Багато хто не знає, хто такий Джеймс Мейс. Розкажіть про нього.
Наталія Дзюбенко-Мейс: Він перший серед вчених підняв тему українського Голодомору на міжнародний рівень. Він захистив докторську дисертацію по Розстріляному Відродженню, згодом очолив Комісію Конгресу і президента США по вивченню причин Великого Голоду в Україні. З’явилось 4 томи, один том — рапорт, де вперше офіційно було заявлено, що український голод — геноцид, і було три томи усних свідчень. Для України ці документи мали не менше значення при виборенні незалежності, як для країн Прибалтики — оприлюднення пакту Молотова-Ріббентропа.
Джеймс був дуже доскіпливим, бачив масштаб того, що коїлось. Ненависть комуністичних ідеологів до селянина була колосальною. Вони не знали, що з цим робити. Землю забрати важче, ніж націоналізувати завод, тому вони придумали колективізацію. А український селянин в колгосп іти не хотів.
Денис Кіркач: Що потрібно зробити, щоб світ визнав Голодомор, як визнач Голокост?
Наталія Дзюбенко-Мейс: Джеймс добивався цього. Він мав авторитет, і багато зробив для цього. Він проводив конференцію Ради Європи, там були всі найвищі вчені, філософи західного світу. Всі приймають постанову, що Голод був геноцидом, а не підписує український посол.
Поки не буде серйозного натиску, світ не визнає Голодомору. Я не хотіла б бути в центрі скандалу. Для мене це дуже дорогий день. Я розумію, що голос президента мають чути. На церемонії мають бути представники влади. Це важливо для світу. А свічка на вікні — це була ідея Джеймса, тому що він ненавидів церемонії, де в центрі був той чиновник. Він вважав, що кожна душа, кожна людина має бути головною.
Ірина Ромалійська: Чому на Донбасі заперечують Голодомор як геноцид?
Наталія Дзюбенко-Мейс: Там випалена пам’ять, випалена свідомість. На місце українців приходило багато росіян. На шахти від голоду тікали розкуркулені селяни, але вони вже боялися розказувати про це дітям, тому історична пам’ять обривалася. Крім того, Донбас — це така ласа земля, яку хапанули з початків незалежності територіальні еліти, олігархи.