На культуру в бюджеті на 2017 закладено майже 4 мільярди гривень, — Євген Нищук

Рішення суду Амстердама щодо «скіфського золота» на користь України, бюджет Мінкульту на 2017 рік, чи потрібно в Україні Міністерство культури взагалі — обговорюємо ці питання з міністром культури Євгеном Нищуком.

Ілона Довгань: Які будуть цікаві заходи до свят у Києві та по Україні?

Євген Нищук: Я часом нагадую усім, що Міністерство культури не івент-агентство, яке організовує свята. Ми підтримуємо проекти, які нам подають дуже талановиті організації, фізичні особи чи у фінансовий, чи в адміністративний спосіб. Ми розглядаємо кожну пропозицію, для цього є експертна рада.

Деякі кошти, які в нас є в силу певних моментів, ми вирішили акумулювати на проект, який вже давно курували. Це поїздка на Схід цілого арт-десанту митців з різдвяно-новорічною програмою і подарунками для дітей. Це будуть регулярні поїздки в різний спосіб, має бути програма.

Один час були поїздки, які зводилися тільки до того, що їздили військовими частинами. Я думаю, потрібно розширити це і працювати з населенням, щоб трохи відволікати їх від того, що вони бачать навколо.

Дмитро Тузов: Хто формуватиме репертуари? Бо я прочитав пост Сашка Лірника, який написав, що на передовій  хлопці часто скаржаться, що й так життя  непросте, а приїжджає виконавець та затягує про тяжке життя.

Євген Нищук: Днями я спілкувався із Сашком Лірником, було невелике технічне непорозуміння із його програмою. Його певна іронія, добрий гумор має рятувати —  репертуар має велике значення. Коли їздить Ot Vinta, Kozak System, Тартак і низка інших виконавців — це формат, який запалює, дає надію жити і вистояти.

Ілона Довгань: Хочемо також підбити підсумки 2016 року. Окружний адміністративний суд Амстердама ухвалив рішення щодо «скіфського золота» на користь України. Як це було і що далі буде з колекцією?

Євген Нищук: На мою долю це питання перепало в два етапи. В 2014 році, коли прийшла наша команда, ми зробили закон, який пройшов на уряді України — у зв’язку з анексією Криму, окупованими територіями, всі колекції, які перебувають не в музеях, мають повернутися на тимчасове зберігання до держави Україна.

За цей період моя заступниця Світлана Фоменко, якій ми маємо подякувати за цю перемогу, з Мін’юстом, з Еміне Джепаровою здійснили декілька поїздок під великими тиском, саботажем з багатьох сторін.

Дмитро Тузов: З української також?

Євген Нищук: Частково. Таке враження, що всі вже поховали ситуацію. Саботаж був у багато чому. Зберігачка, яка була тоді і була зобов’язана зберігати посаду, вже була на іншій роботі. Ми її залучали практично за свій кошт, так і фахівці, яких ми відправляли, журналісти, яких ми просили. Частково ми могли відправляти їх туди, а частково — ні.

Був надзвичайно великий тиск РФ. Те, що ми отримали 14 грудня, дало надію, що це не тільки «скіфське золото», а взагалі є європейське цивілізоване право на справедливість.

Якщо приймуть до уваги апеляцію, ми чекаємо три місяці. Якщо не будуть приймати апеляцію, у пришвидшеному темпі готуємо процедуру повернення. Колекція повертатиметься до Києва в історичний музей і по поверненню вся буде представлена громадськості.

Ілона Довгань: У вас на минулий рік у бюджеті було 2,6 мільярди гривень, на наступний планували 3,35. Яка остаточна цифра?

Євген Нищук: Майже 4 мільярди. Окрім індексації і компенсацій, ми підрахували збільшення фінансування на мільярд гривень.

Дмитро Тузов: Ви воювали за бюджет?

Євген Нищук: Безперечно. Фактично це відбувалося із серпня. Це дискусії за багатьма статтями, програмами. Ми завжди боролися, щоб не бути за залишковим принципом, щоб не тільки покривали витратні частини, щоб хоч трохи думали про розвиток.

Ми маємо думати, як культурою зцілити рани, які зараз завдані агресією.

Ми маємо декілька серйозних проривів. Це суттєве збільшення (500 мільйонів) на кінематограф, ми заклали гроші на іміджеві українські презентації в світі у різних напрямах. Зокрема, Франкфуртський ярмарок де цього року ми прозвучали дуже пристойно.

Це сучасне українське мистецтво — Венеційський бієнале, на який ми заклали гроші і наперед заплатили за павільйон, щоб потім не платити вдвічі більше. І у нас великі амбіції на перемогу на Венеційському бієнале.

Ілона Довгань: У березні в палаці культури «Україна» Олександр Малінін виступить в супроводі національного хору імені Верьовки. Чи це нормально?

Євген Нищук: Деякі наші чудові національні колективи, які завжди були професійно підготовані, деякою мірою зараз реагували на все, що відбувається і зробили певний ребрендинг у програмах. Хор Верьовки зробив класний флешмоб в універмазі «Україна», в своїх поїздках, коли вони по-іншому подавали свій матеріал, як і ансамбль Вірського у спільних проектах з Сухішвілі.

Я буду обережним у питанні виконавців з Росії. Це треба перевіряти в СБУ, вони займаються перевірками, списками осіб, які під санкціями. Наскільки мені відомо, Малінін тут незаплямований. Якщо він зі своїм болем і любов’ю до України їде з хором імені Верьовки, я нічого не бачу в цьому поганого.

Дмитро Тузов: У нашій студії відомий фінансист Олександр Савченко сказав, що видатки на культуру потрібно прирівняти до видатків на оборону. Водночас він сказав, що за статистикою українці на останньому місці в Європі за читанням книг, за тим, що ми мало ходимо в театри. Чи може на це позитивно вплинути Міністерство культури?

Євген Нищук: Очевидно. Завдяки нашим ідеям, рішенням Верховної Ради, указу президента, запустили створення Інституту книгу. Є виконавчий директор Ростислав Семків. З нового року у нас буде бюджет на функціонал Інституту книги, який буде знаходитися на Ярославовому Валу 36: з приміщенням і програмами підтримки молодих авторів, дитячої і наукової книги, перекладами і програмами читання. Ми маємо гарні книжки, але за статистикою в нас падає культура читання.

Відносно театрів я б не дуже погодився. В останні три роки у нас серйозно зросла кількість людей, які ходять в театр. Я б це навіть назвав театральним бумом.

Ілона Довгань: Чому?

Євген Нищук: До певної міри через обставини, які ми маємо. Розважальні програми, які були зазвичай, для багатьох зараз неетичні. Багато людей вважають, що здорові комедії в театрі є якіснішими, мають різні лінії, тому вони ходять на них.

Дмитро Тузов: У багатьох країнах не існує міністерства культури, чи потрібно воно нам?

Євген Нищук: Залежно, яким воно буде. Але за тої системи, яка існує в Україні, без представника в уряді від культури — це мінус голос для культури.

Дмитро Тузов: Ви можете звернутися до мешканців звільнених територій, також нас чути частково і на окупованих територіях?

Євген Нищук: Я працюю у виставі «Три товариші» з акторами, які працювали в Донецькому театрі. Вони розповідають, як багато людей в Донецьку чекають миру і повернення Донецька та всіх окупованих територій до України.

Нікого не можна клеймити: переїхали, не переїхали. Є чимало людей, які переїхали, над реалізацією програм для яких потрібно думати.

У різдвяно-новорічні дні буває так, коли здіймаєш чисті помисли до неба, відбуваються дива. Найбільше диво — мир, гаразд в їхніх родинах, щоб ми співіснували разом. Ми готові робити програми, повернути програму взаєморозуміння, яка йде на підтримку ідей, що подають люди Донбасу, східних і південних областей. Ми маємо не загравати, а дати розуміння, що держава готова підтримати ці ідеї.