На лінії фронту патрони для гвинтівок виготовляють власноруч, — волонтер

Волонтерському об’єднанню «Народний тил» вдалося зібрати 16000$ від продажу календаря «Ukrainian Sniper 2016»

Ведучі

Олена Бадюк,

Тетяна Курманова

Гостi

Роман Сініцин

https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2016/09/hr_kyivdonbass-16-09-04-sinitsin.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2016/09/hr_kyivdonbass-16-09-04-sinitsin.mp3
На лінії фронту патрони для гвинтівок виготовляють власноруч, — волонтер
0:00
/
0:00

На які потреби армії пішли ці гроші, запитаємо в засновника цього обєднання Романа Сініцина.

Олена Бадюк: З чого почалася історія з календарем?

Роман Сініцин: Історія з календарем почалась ще з 2014 року, коли ми фотографували там автомобілі. Тоді ми зібрали кошти на дві машини. Після чого вирішили в наступному році теж робити календар. Тільки тепер фотографувати снайперів, та не якихось бутафорних, а справжніх. Практично всі фото були зроблені в зоні АТО. Зрозуміло, що снайпери в балаклавах, або в них замазані якимось чином обличчя, тому що це бійці сил спеціальних операцій. І абсолютно всі з них продовжують служити та виконувати бойові завдання.

Олена Бадюк: Як вони поставилися до такої ініціативи?

Роман Сініцин: З розумінням, фотографувались не з з-під палки командирів.

Олена Бадюк: Наскільки активно йшли продажі календаря?

Роман Сініцин: Коли запустили, доволі активно. Один з календарів з підписом легендарного командира оборони Донецького аеропорту «Редута» був проданий за 140 тисяч гривень на аукціоні.

Тетяна Курманова: На що саме ви витратили ці кошти?

Роман Сініцин: 40-50% коштів було витрачено на набої для гвинтівок. Є проблема, коли благодійні організації або волонтери передавали на баланс підрозділів снайперські гвинтівки, а патронів немає.

На складах Міноборони немає набоїв для снайперських гвинтівок.

Тетяна Курманова: Міноборони не постачає?

Роман Сініцин: На жаль, ні. Всі патрони, якими стріляють снайпера, всі волонтерські. Або в деяких підрозділах хлопці вже навчились робити боєприпаси власноруч, маючи необхідне обладнання.

Також ми купили декілька тепловізорів — три в різні підрозділи, і приціли нічного бачення.

Зараз ми допомагаємо з аптечками і рюкзаками медикам. І підтримуємо сім’ї загиблих.

Тетяна Курманова: Ви постійно співпрацюєте з одними ж і тими спонсорами, чи прості люди теж допомагають?

Роман Сініцин: В нас є певний перелік осіб і підприємств, які нам постійно допомагають, а потік від звичайних людей суттєво скоротився. Як би не бізнес та спонсори, то нам було б дуже важко.

Олена Бадюк: Чи реагує Міністерство, коли на фронті не вистачає якихось нагальних речей?

Роман Сініцин: Реагує, звичайно. І якщо порівнювати ситуацію з 2014 роком, то динаміка позитивна. Ми перестали купувати багато речей, які раніше. Але ще є проблема з нічною оптикою.

США передали 3000 приборів нічного бачення.

З іншого боку США надали гуманітарну допомогу — 3000 приборів нічного бачення, і якщо вони попадуть в бойові частини на передову, і їх не заховають, то волонтери припинять купувати нічну оптику.

Олена Бадюк: На кого більше розраховують військові — на волонтерів чи на Міноборони?

Роман Сініцин: Дивлячись у чому. Якщо говорити про боєприпаси для тих же снайперських комплексів, то на складах їх немає. А от форму та харчі в нас вже давно не просять — цим армія забезпечена.

Формою і харчами армія повністю забезпечена.

Олена Бадюк: Які проекти «Народного тилу» наразі потребують підтримки?

Роман Сініцин: Медицина. Потрібна комплектація повноцінних великих рюкзаків медикам.