Громадське радіо
Гості ефіру — мати реабілітанта Любов Кондрацька, Дмитро Кондратенко, який певний час перебував в Косачівському центрі, та колишня реабілітантка Світлана.
Дмитро Тузов: Что вы можете сказать по факту работы центра?
Любов Кондрацька: Я можу завірити всіх людей, що інформація, яку подають на телебаченні, — неправда. Це просто брехня на брехні. Мій син прийшов з АТО. У 2014 році пішов добровольцем, у 2015 році прийшов у відпустку в страшному психічному стані. Я і в частину телефонувала, і в воєнкомати, казала, що дитина пропадає, в запої. Всюди полікують і вранці відпустять.
Порекомендували звернутися в Косачівку. Коли я зателефонувала до Андрія Романовича, він настільки проникся проблемою, Іллю взяли на лікування. Він там пробув півроку. В цей час я телефонувала в частину, казала, що він — не дезертир, він знаходиться на лікуванні. Андрій Романович давав мені всі довідки. Після цього Іллю записали в дезертири. Коли він вийшов, йому дали рік умовно.
Сергій Стуканов: Ви бували в цьому центрі, бачили, що там коїться?
Любов Кондрацька: Я знаю зі слів сина. В якому стані він потрапив туди і в якому повернувся — це небо і земля. Діти виходять звідти здорові. Немає там тортур, там є дисципліна.
Дмитро Тузов: Ми бачили свідчення людей, які розповідають про те, що присутні навіть фізичні знущання для порушників.
Любов Кондрацька: Ніяких фізичних знущань, окрім обливання вранці холодною водою, там немає. Комусь це знущання, а комусь ні.
Сергій Стуканов: Скільки коштував цей курс лікування для вас?
Любов Кондрацька: В державних закладах за один вивід зі стану 1500 гривень. Андрій Романович іде на поступки. 1000 — 1500 гривень в благодійний фонд за місяць. Хочеш — здаєш, не хочеш — не здаєш.
Дмитро Тузов: Ми готові надати ефір Громадського радіо всім зацікавленим сторонам. Дмитре, що ви можете розповісти про свій досвід?
Дмитро Кондратенко: Я знаком с этим реабилитационным центром. Я приезжаю туда, помогаю с 2008 года. Это же не пансионат для благородных девиц. Кто такие наркоманы? Все считают, что это отброски общества. Наркоман — это ленивый человек. Он берет деньги у мамы. Он не привык к дисциплине. Нужно встать в 7 утра, умыться, облиться. Там людей приучают к нормальному образу жизни.
Сергій Стуканов: Оттуда нельзя было выйти по собственной воле в любое время?
Дмитро Кондратенко: Никогда в жизни наркоман не пойдет лечиться добровольно. С нами разговаривают, говорят подумать, не идти. Никто никого не бьет.
Сергій Стуканов: Светлана, вы по собственному желанию туда попали?
Светлана: Я увидела столько информации о реабилитационном центре. Откуда появились те 200 «рабов», которые оказались там? Наверное, есть бедные родители и мамы, которые отдавали туда своих детей. Только в центре некоторые люди научились чистить зубы.
Я — одна из тех реабилитантов, которые на протяжении 12 лет не употребляют наркотики. Сейчас я работаю.
Куда сейчас пойдут эти наркоманы? Да, Косачевка — это страшно для многих люде, это очень строго, но это был единственный центр, который возвращал людей к жизни.
Для девочек самым жестоким методом было поливание утром холодной водой.