Не виключаю, що з’являться нові документи «чорної бухгалтерії», — Трепак

У студії працюють журналісти «Громадського Радіо» Григорій Пирлік та Ірина Ромалійська. 

Ірина Ромалійська: Що зараз з цими документами?

Віктор Трепак: Для мене важливий юридичний результат. Встановлення фактів і осіб, які вчинили ті чи інші злочини. З цього я виходив, коли передавав матеріали до НАБУ. Що зараз відбувається з тими матеріалами, коментар повинен давати НАБУ, САП, але не я.

Ірина Ромалійська: Вас викликають на допити в якості свідка? Чи ви знаєте, що відбувається?

Віктор Трепак: Зразу після того, як матеріали були передані мною до НАБУ, мене допитали. Я є заявником по цій справі, мене проінформували про те, що відкрито кримінальне провадження, ідуть слідчі дії. Детективи, їхні процесуальні керівники, прокурори вирішують, які дії проводити.

Ірина Ромалійська: За який період документи ви передали?

Віктор Трепак: Ви пригадуєте прес-конференцію керівника НАБУ Артема Ситника, який озвучив об’єм матеріалів. Він сказав, близько 800 аркушів. Це вже його компетенція.

Я попереджений про кримінальну відповідальність за розголошення матеріалів досудового розслідування. Я можу дати пояснення, чому я вчинив саме так.

Ірина Ромалійська: Звідки ви їх взяли?

Віктор Трепак: Це питання, на яке я дав вичерпну відповідь НАБУ. Думаю, в повному об’ємі.

Ірина Ромалійська: Публічно ви не розповідаєте?

Віктор Трепак: Я не маю права. Безумовно, я їх отримав. Також звучала думка, що я отримав їх під час роботи на своїй посаді.

Ірина Ромалійська: Це перше, що приходить на думку: що ви їх отримали, зберігали десь, чекали моменту.

Віктор Трепак: За освітою я юрист. Я отримав ці матеріали вже поза межами посади першого заступника голови, отримав як громадянин України. Вивчивши їх, давши оцінку, маючи базові знання, що таке корупційний злочин ( я розумію, як документуються злочини такої категорії, що таке неправомірна вигода), оцінив їх та прийняв таке рішення. Я зробив це публічно.

На сьогодні є великий запит громадянського суспільства на отримання результатів.

Пройшла Революція Гідності. Люди не отримали бажаного результату протягом двох років.

Знаючи, що саме контроль громадянського суспільства в нинішній час може забезпечити отримання результату, я вчинив саме так. Я публічно заявив про сам факт таких матеріалів без розголошення конкретики. Переконаний, що конкретика може нашкодити розслідуванню. Тому свідомо я пішов на цей крок: озвучив, прийшов та передав матеріали до новоствореного компетентного органу, який, на мою думку, має досить велику довіру громадянського суспільства. А злочини, які вбачалися із цих матеріалів, відносяться до компетенції НАБУ.

Григорій Пирлік: Скільки часу пройшло між тим, як ви отримали документи і коли передали?

Віктор Трепак: Днів 7-10. Щоб розслідування відбувалося швидко та якісно, матеріали з моєю заявою (тим самим, я надав їм офіційний статус), були скеровані до НАБУ. Я зайшов до Артема Ситника, попросив зареєструвати матеріали, пояснив своє бачення можливого розслідування. Через кілька днів мене запросили, допитали. Якщо говорити про те, чи бачу я там перспективу, безумовно, так.

Ірина Ромалійська: Це аркуші, на яких таблиця, вписані прізвища, якась сума. Чи можуть вони стати реальною доказовою базою в суді?

Григорій Пирлік: «Свобода» вже заявила, що це можуть бути підробні аркуші.

Віктор Трепак: Я не хочу коментувати, хто там є або кого там нема. Там дійсно є дуже цікаві прізвища. На сьогодні мене непокоїть, що ми починаємо вибірково оприлюднювати ті чи інші прізвища, політичні сили. Все це може використовуватися як певний тиск на тих чи інших осіб або політичні сили.

Ірина Ромалійська: Може, всі треба оприлюднити?

Віктор Трепак: Правильно. Але рішення про це має приймати детектив або його процесуальний керівник. Я бачу це через прийняття процесуальних рішень. А саме — повідомлення про підозру.

Ірина Ромалійська: Оприлюднити можете і ви?

Віктор Трепак: Я вважаю, що вони будуть шкодити розслідуванню. Ми ж не хочемо отримати тимчасове внутрішнє задоволення від матеріалів компрометуючого характеру на того чи іншого, це ж неправильно. Буде невірно, якщо хтось буде використовувати їх з метою тиску. Ці документи самі по собі можуть стати доказом у кримінальному провадженні. Більше того, я переконаний, що в окремих епізодах вони зобов’язані стати доказом.

Оприлюднення документів повинно відбуватися через процесуальні рішення: оголошення підозри, направлення справи до суду, вирок.

Ірина Ромалійська: Чи можуть вони стати реальними доказами на суді?

Віктор Трепак: На мою думку, так. Безумовно, що не всі і не по всіх епізодах. НАБУ підтримує, що частина матеріалів може слугувати підставами по справі, яка розслідується Генпрокуратурою, а саме підрозділом спецрозслідувань ГПУ, яке очолює Горбатюк по справі по узурпації влади. Я знаю, що часина матеріалів передана в Генпрокуратуру, щоб вивчалась в рамках цього провадження. Для мене важливим є результат.

Ірина Ромалійська: Коли на нього можна очікувати на вашу думку?

Віктор Трепак: Питання не до мене. Такі результати повинні відбуватися в тишині. Детективи мають проводити негласні слідчі дії. Думаю, вони їх проводять.

Вони проводять експертизи, можливо, інший комплекс заходів. Ми чули, що було анонсовано, що є експертизи, готується ряд підозр. Громадянське суспільство має знати: що таке українська політика.

Ірина Ромалійська: А чи є ще у вас списки?

Віктор Трепак: Я не можу заперечувати, що їх нема у тих людей, які передали їх мені.

Ірина Ромалійська: Ми можемо припустити, що люди, які передали ці документи, можуть передати вам ще якісь документи, які ви знову понесете до НАБУ і оприлюдните?

Віктор Трепак: Можемо припустити що завгодно.

Ірина Ромалійська: Це може стосуватися лише Партії Регіонів чи інших партій?

Віктор Трепак: Ці списки не стосуються тільки «Партії Регіонів». Мені не дуже сподобався сам факт і мені було неприємно, як і керівнику НАБУ, коли були оприлюднені якісь фамілії. Це жодним чином не була якась акція.

Я можу припустити, що документи були частково передані різним людям. Я їх отримав, оцінив, написав звернення і віддав.

Григорій Пирлік: Чому ці документи були передані саме вам?

Віктор Трепак: Треба ставити питання цій людині, яка мені передала їх. Бачите, я ж їх реалізував. Я віддав їх в компетентний орган. Я не тримав їх у себе і не робив з них політики. Я не політик. Це ключова річ. Я хотів юридичного результату. Я вчинив з ними так, як вчиняє працівник правоохоронного органу. Може бути багато думок, правильно чи ні. Але громадянське суспільство має великий запит на отримання такого результату.

Ірина Ромалійська: Зараз ви займаєтесь наукою?

Віктор Трепак: Так. Працюю над докторською роботою на тему: «Теоретично-прикладні проблеми запобігання та протидії корупції».

Ірина Ромалійська: Ви кілька років очолювали Управління СБУ по боротьбі з корупцією?

Віктор Трепак: Ні. Я працював в управлінні за часів Віктора Андрійовича Ющенко. Я був начальником управління в Главку «К» (Головне управління по боротьбі з корупцією – прим. Ірина Ромалійська). Коли президентом був Віктор Федорович я був призначений начальником Управління внутрішньої безпеки. Пропрацював місяців п’ять і був виведений в розпорядження. За весь період Віктора Федоровича я фактично був в розпорядженні і роботою не займався.

Ірина Ромалійська: Що мається на увазі: перебував у розпорядженні?

Віктор Трепак: Я був відсторонений від оперативно-службової діяльності. В той момент я займався викладацькою діяльністю, захистив кандидатську роботу. Викладав в ЛНУ Франка у Львові, у Національній школі суддів. За цей період підготував навчальний посібник по корупції. Я займався науковою діяльністю. Тим самим буду займатися зараз.

Ірина Ромалійська: Внутрішня безпека — мається на увазі слідкували, щоб закон не порушували співробітники СБУ. Я бачила, що є ваша стаття на «Дзеркалі тижня» з приводу скандалу про те, чи є «таємні тюрми» СБУ. На вашу думку, вони є чи ні?

Віктор Трепак: Думаю, їх бути не може. Давати однозначну відповідь мені складно. Я не розумію, для чого вони потрібні взагалі в тому контексті, в якому вони подаються. Свою позицію я написав. Я розумію, кому це може бути вигідно.

Ірина Ромалійська: Я зацитую: «Вкидання і розкручування на весь світ теми існування «таємних тюрем» в Україні є вочевидь вдало реалізованою спецоперацією російських спецслужб». Ви вважаєте, що їх нема і цю тему розкручують російські спецслужби? Чи вони є і цю тему розкручують російські спецслужби? Сьогодні ми включали людину, яка запевняє, що вона в них відсиділа.

Віктор Трепак: Думаю, якщо є людина, яка дає покази, у нас є Генпрокуратура. Думаю, Генпрокуратура має всі підстави, щоб здійснити перевірку. Відкрити провадження, допитати і дати суспільству відповідь, що це було.

Це дуже непросте і неоднозначне питання, що відбувається на Донбасі. Я чомусь думаю, що такого бути не може. І хочу думати. Якщо офіцери допускали собі, значить вони повинні нести відповідальність.

Григорій Пирлік: Чи думаєте ви про політичну кар’єру?

Віктор Трепак: Я не політик. Зараз я працюю над докторською роботою. На даний момент не планую займатись політикою.

Ірина Ромалійська: А чи були намагання зв’язатися з вами від фігурантів амбарної книги, чи пропонували вам відізвати якісь папери?

Віктор Трепак: Всі знають, що зі мною так не можна. Я хочу наголосити, я передав в НАБУ оригінали документів.

Ірина Ромалійська: А у Лещенка були не оригінали?

Віктор Трепак: Я не можу сказати, що було у Лещенка. Може, оригінали, може, частина.

Ірина Ромалійська: Те, що оприлюднив Лещенко, співпадає з тими документами, що були у вас?

Віктор Трепак: На той момент, коли оприлюднив Лещенко, всі матеріали я вже передав до НАБУ.

Може бути збіг по прізвищах. Але я не міг запам’ятати, як виглядає той чи інший аркуш. Але я дуже добре вник в матеріали. І там є перспектива.

Ірина Ромалійська: Ви були причетні до цієї справи так званих прокурорів, що преса охрестила їх «діамантовими прокурорами». Яким чином?

Віктор Трепак: Мої підлеглі документували протиправну діяльність. На виконання доручення Генпрокуратури ми документували протиправну діяльність співробітників прокуратури, проводили обшуки.

Ірина Ромалійська: Нагадаю, що йдеться про екс-заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця і першого заступника і начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна. Їх звинувачують, що вони отримали хабар більше 3 мільйонів гривень, були обшуки і країні показали, що вилучили сотні тисяч доларів і діаманти. Справа зараз в суді, заявлено 60 свідків, опитали, здається, 22. Як ви оцінюєте судовий процес?

Віктор Трепак: Доказова база по цій справі, як на мене, достатня. Є проблема у фігурантах справи та їх зв’язках. Ми повинні розуміти, що неординарність справи полягає в тому, що чи не вперше до кримінальної відповідальності притягаються особи, близькі колишньому генпрокурору України Віктору Шокіну. Прокурори не маючи недоторканості де-юре, завжди були недоторкані де-факто.

Кого притягати визначав безпосередньо генпрокурор. Такий стан речей дозволяв генпрокурору панувати не лише в системі органів прокуратури, а й у всій правоохоронній системі. Частково, і в судовій. Маю надію, що ця справа зламала цю практику.

Ірина Ромалійська: Чи йде суд за тим сценарієм, який готували слідчі СБУ?

Віктор Трепак: По цій справі була шалена протидія. Протидія розслідуванню з боку зв’язків фігурантів провадження. Посади позбувся перший заступник генерального прокурора Гузир. Під тиском громадянського суспільства. Він на той момент виконував обов’язки генпрокурора. Реалізація справи відбулася тільки тому, що на момент, коли ми пішли на реалізацію, не було генпрокурора України.

Ірина Ромалійська: Шокін тоді поїхав — і саме це дало можливість реалізувати?

Віктор Трепак: Посаду втратив Давід Сакварелідзе, заступник генпрокурора, Віталій Касько, заступник генпрокурора. І я, як перший заступник голови служби.

Ірина Ромалійська: А ви вважаєте, що ви саме через це втратили посаду?

Віктор Трепак: Безумовно. Після цієї справи я подав два рапорти на звільнення із займаної посади, пішов сам. І я написав рапорт на ім’я президента, де зазначив, що звільняюсь у зв’язку з неможливістю виконання очолюваним мною спецпідрозділом визначених законом завдань із протидії корупції та організованій злочинності через перебування на посаді генпрокурора Віктора Шокіна. Це було моє формулювання як підстава для звільнення.

Григорій Пирлік: Хто і що не давав вам робити?

Віктор Трепак: Це моє внутрішнє переконання. Ми ж самі знаємо, що в Україні на сьогодні нема політичної волі на боротьбу з корупцією.

Ірина Ромалійська: Як це відбувалося?

Віктор Трепак: Щодо наших співробітників було відкрито п’ять кримінальних проваджень. Я неодноразово мав зустрічі і з генпрокурором. Але дозвольте не відповідати про розмови, які відбувались.