Немає сенсу вигравати війну, якщо після війни не буде жодної пісні, - музикант Вагапов

День селища відзначили з небувалим розмахом, цілим фестивалем з відомими українськими виконавцями. Чи означає все це, що інші фестивалі відтепер будуть проходити без Григорія, дізнаємося у нього самого. Цей тиждень він знову в Києві.

Михайло Кукін: Чому ти вирішив, що з тебе вистачить столичного життя і варто переїхати до села?

Григорій Вагапов: Останнє інтерв’ю, яке я тобі давав минулого разу, зіграло велику роль у моєму житті. Саме тоді я повернувся з Сибіру, де проїхав мотоциклом та дав концерт  українською мовою, і чесно про це розповів. Але моїми товаришами і друзями був дуже неоднозначно сприйнятий мій вчинок. Зараз через два роки після того інтерв’ю я можу точно сказати, що практично всі дорогі мені люди, які тоді від мене відхрестилися, за ці два роки змінили свою точку зору.

Михайло Кукін: Чому відхрестилися? У тому інтерв’ю ти говорив, що ладен говорити  з кожним росіянином про те, що відбувається в Україні, якщо через це звільниться хоча б один полонений з «ДНР». Що в цьому непатріотичного?

Григорій Вагапов: Так, і я продовжив цей курс на культурну дипломатію, і вважаю, що українські музиканти та митці не повинні відмовляти людям, в яких є запит на українську культуру. Тому що сучасні пісні – це теж внесок в українську культуру, немає нічого кращого, коли люди, не знаючі української мови, співають українські пісні. Це багато про що говорить.

Немає нічого кращого, коли люди, не знаючі української мови, співають українські пісні

Михайло Кукін: Як це все ж таки пов’язано з рішенням поїхати з Києва?

Григорій Вагапов: Після того був важкий рік, на мене звалилося купа критики, до якої я не був готовий. Але я продовжив займатися організацією культурних «безладів» на території України, оскільки вважаю, що тільки культурний рівень може якимось чином змінити  нашу ситуацію і в побуті, і в економіці, і в питаннях просування української культури. Немає сенсу вигравати війну, якщо після війни не буде жодної пісні. Культурою треба займатися зараз, інакше потім доведеться займатися виключно військовими питаннями.

І я вирішив, що потрібно трохи самому стати на ноги, ствердитися і як чоловік, і як людина, і виїхати у своє рідне село – Катеринопіль.

Михайло Кукін: І там ти влаштував дуже масштабний фестиваль як для селища – День селища. Коли це було?

Григорій Вагапов: Це було минулого тижня, і в мене досі голос ще не повернувся, а завтра знову концерт. Для нашої команди це була перша робота, з якою ми впоралися.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.