Громадське радіо
Цьогоріч виповнюється 70 років операції «Вісла» – акції з примусового переселення майже 150 тисяч українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, — на території у західній та північній частині Польщі, які до 1945 року належали Німеччині (так звані ziemie odzyskany). Згадуємо події з істориком Олександром Зінченко.
Сергій Стуканов: Сьогодні Польща є моноетнічною державою, в якій поляки становлять понад 95%. Це сталося зокрема за рахунок операції «Вісла», тобто акції з переселення українців з прилеглих до УРСР територій вглиб Польщі. Українці мали досвід збройної боротьби за незалежність України й це становило проблему для комуністичної Польщі.
Олександр Зінченко: Справа дійсно в тому, що міжвоєнна Польща була багатоетнічною державою. Українці складали 4,5 млн, тобто 9% населення. І для поляків українці були великою проблемою. Після Першої світової війни, на відміну від поляків, вони не одержали своєї держави, тому це будило аспірації здобути її, зокрема, використавши події Другої світової війни. Це, власне, й спричинило масовий опір українців, який подеколи закінчувався й негідними вчинками – маю на увазі масове винищення цивільного населення поляків на Волині та Східній Галичині.
Тому польський уряд і поставив завдання «остаточного вирішення українського питання». Це дослівна цитата з цілком конкретного документу – плану операції «Схід», яка згодом була названа операцією «Вісла». Й вона трохи звучить як алюзія на нацистське остаточне вирішення єврейського питання. Тому цікаво: чи тоталітаризми мислять та діють в подібний спосіб, чи це просто польські комуністи навчилися цього словника в нацистів. Але насправді велика кількість українців не мали стосунку до збройного опору й були доволі лояльними до польської комуністичної держави. Тому ми можемо говорити про злочин проти людяності, вчинений комуністичним режимом.
Весь випуск слухайте у записі.