Партії Сакварелідзе-Касько і Найєм-Лещенко — «тупиковая ветвь», — політолог

Незважаючи на всі очікування, реформатори і єврооптимісти вирішили не об’єднуватися в одну політичну силу, зате створюють дві партії. Одна створюється на базі партії «ДемАльянсу». У неї буде входити Василь Гацько, Мусатафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Вікторія Пташник, а друга — Давід Сакварелідзе, Віталій Касько, Віктор Чумак. Коментує політолог Валентин Бушанський та представники обох партій — Сергій Лещенко та Віктор Чумак. 

Тетяна Курманова: Что можно сказать о перспективах этих политсил с экспертной точки зрения?

Валентин Бушанський: Поки є великі амбіції і замало досвіду партійного будівництва. Маю на увазі пана Каська, Найєма та інших єврооптимістів. Але ми повинні подивитися на ситуацію суто з формальної точки зору. Та політична сила, яку називаємо «Блок Петра Порошенка», яка по суті і фактично є партією влади, формувалася із двох блоків.

Там була група людей, яких можна показати порядним людям і які мали вигляд порядних. Це Найєм, Лещенко. Ці люді показали себе чесними та порядними на Майдані і залишались такими надалі, потрапивши у «болото», яким є ВР. А хто інші — «тітушки», це фінансові гаманці партії, яких дуже важко назвати народними депутатами. Вони народ не представляють. Петро Порошенко скомандував наліво — вони наліво. Але є група народних депутатів, яких називаємо єврооптимістами, які сформували групу і які подібні накази не виконують. Вони ведуть свою лінію.

Країна каже: давайте нові парламентські вибори, бо це пережити неможливо. І країна іде до них.

Потрібні вони чи ні, будуть успішними чи ні — це інші питання. Але країна хоче цих виборів, як і президентських.

Кожен, хто називає себе політиком, намагається побачити себе в цій часовій перспективі і ситуації. І шукає інструменти. А це політичні партії, за допомогою яких вона може надалі реалізуватися в політиці.

Ірина Ромалійська: Почему они пошли не вместе? Юрий Чумак тоже входил в эту группу еврооптимистов. И появляется в партии, где Касько и Сакварелидзе.

Валентин Бушанський: Ми дивимось зі сторони і думаємо так: давайте зберемо порядних людей і людей, які нам подобаються в одну політичну партію і проголосуємо за них. Але у всіх цих порядних людей є свої амбіції, міжособистісні зв’язки.

Ці політичні проекти або реалізуються або вмруть в зародку. Поки ми бачимо «процес бродіння».

Ірина Ромалійська: Не нужно быть аналитиками, чтобы говорить, что, если на выборы они пойдут отдельными политическими проектами, распорошат голоса и успеха не будет ни у кого.

Валентин Бушанський: Тут ми можемо міркувати з позицій інтересів країни або інтересів певних політиків і гравців. Що є в інтересах Петра Порошенка? Створити дві, три, розпорошити. Згадайте, як брутально повелися з паном Каськом, коли генпрокурором був пан Шокін. Каська «взяли за жабра» за те, що він приватизував квартиру. За Каська не проголосують.

Тетяна Курманова: Партия Сакварелидзе-Касько — какая у нее идеология?

Валентин Бушанський: Епоха ідеологічних партій померла. Справа не втому, що у нас немає їх. Їх треба було створювати в кінці 19 століття. Тоді була ідеологія. Ця епоха минула. Проблема України в тому, що коли викристалізовувалися всі ці ідеології, у нас були свої політичні партії відповідних спрямувань, але де вони закінчилися? На Соловках, в Сибіру і Голодомором. Ми живемо в постісторичну епоху. Історія творення ідей закінчилася. Коли зламається постісторична епоха (а вона ламається вже на наших очах від Brexit), і те, як Європа виходитиме із кризи, як Британія реагуватиме на цю кризу, буде платформа, на якій сформується нова пост-постісторична епоха. В цю епоху Україна може сказати своє слово. Але хто скаже це слово? Ви бачили Петра Порошенка — яке слово він може сказати?

Про політичні партії можемо сказати так. У нас є красень Сакварелідзе. Але це «тупиковая ветвь в развитии политического процесса». Це не може бути політичною партією.

Ірина Ромалійська: Почему?

Валентин Бушанський: В нас загальне виборче право. Спитайте на вулиці в людей, чи поділяють вони ідеї Сакварелідзе. Вони слова такого не вимовлять. Подивіться на цю масу народу. У нас маса неосвічених людей, бідних людей. Які нездатні думати. Проект Ляшко — це шок.

Коли на білбордах з’являється людина з вилами і за нього голосують, країна після цього повинна покінчити життя самогубством.

Ірина Ромалійська: Ваше предположение, что обе партии будут безуспешными?

Валентин Бушанський: Це тупіковий варіант, глухий номер. Обидві партії. Щоб партія могла розвиватися, є свої принципи. Партія повинна сказати щось для широких мас і доступною для них мовою. Пригадайте Януковича: він говорив доступною з людьми мовою. Батя сказав і його почули.

Ірина Ромалійська: Они могут пойти на политические ходы.

Валентин Бушанський: Касько? Не смішіть. Ви Каська бачили? Які політтехнологічні ходи?

Ірина Ромалійська: Можно подключить профессиональных политтехнологов.

Валентин Бушанський: Хто дасть гроші, щоб розкручувати проект «Касько»? Дасть той, хто їх уже вкрав.

Ірина Ромалійська: Зарубежные гранты?

Валентин Бушанський: Це протизаконно. Жодна копійка закордонних грошей не може бути вкладена в український політичний процес.

Ірина Ромалійська: И с нами на связи Сергей Лещенко. Политолог Валентин Бушанский предсказал, что не будет успеха ни у вашего проекта, ни у проекта Сакварелидзе, потому что народ не готов к вашим идеям, а украденных денег на политтехнологические кампании у вас нет.

Сергій Лещенко: Каждый имеет право на свое мнение.  Я считаю, что наоборот, в нашем обществе остро стоит запрос на борьбу с коррупцией. Наша партия, которая декларирует ценности антикоррупции как самое главное, имеет поддержку в обществе.

Ірина Ромалійська: Но речь о том, что тот же Ляшко выйдет с вилами и скажет, что борется с коррупцией и будет иметь больший успех, потому что народ ведется на простые и доступные вещи.

Сергій Лещенко: Наш народ провел и Революцию Достоинства, свергнул Януковича. Это признак здорового общества. Оно взрослеет. Есть разные люди, некоторые готовы вестись на дешевые трюки. Но есть политики, готовые представлять более зрелое общество.

Ірина Ромалійська: Почему вы пошли двумя различными проектами, ведь на выборах вы распорошите голоса?

Сергій Лещенко: Переговоры продолжаются. То, что мы сегодня не вместе не говорит, что мы не будем вместе через месяц-два. Сегодня у нас есть четкое виденье нашего построения партии. Нам важно, чтобы это была партия лидеров, а не одного лица. Нам не нужны именные проекты. Нам нужна партия, которая будет существовать независимо от того, кто будет ее лидером.

Ірина Ромалійська: Валентин, хотите прокомментировать, что услышали?

Валентин Бушанський: Я симпатизую панові Лещенкові. Він показав себе порядною. Чесною, розумною людиною в парламенті. Він впевнений, що може зрушити проект «Демальянс» з мертвої точки (всі ми читали Камю і симпатизували Сізіфу) сумніваюся, що йому це вдасться. Суто технологічно. На яку електоральну групу орієнтується Сергій Лещенко? Вони соціологію проводили?

Ірина Ромалійьська: У нас на связи Виктор Чумак, представитель другой партии. Почему две партии?

Віктор Чумак: У нас еще есть шанс быть вместе.

Ірина Ромалійська: Как вы думаете, поддержит ли вас общество? Мы, например, видим последние социсследования, где на первом месте Юлия Тимошенко.

Віктор Чумак: Это потому, что нас там не было. Когда обществу не представляют полное «меню», оно и будет так голосовать. Мы давно должны создавать такие партии. Мы должны популистов.

Ірина Ромалійська: Как, если у вас нет на это денег?

Віктор Чумак: Проектом я занимаюсь уже 6 месяцев. Я знаю, что деньги будут. Бизнес готов поддерживать нормальных людей. Мы говорим о том бизнесе, который хочет правила.

Ірина Ромалійська: Виктор, вы можете отреагировать на услышанное.

Валентин Бушанський: По-перше, бажаю хлопцям успіху. По-друге, пан Чумак сказав, що будуть боротися з популізмом. Можна процитувати Жванецького: «Хочешь плюнуть против ветра — плюй. Вот тебе полотенце». Так що я бажаю їм успіху.