Громадське радіо
7 червня о 19:00 у Києві відбудеться благодійний акустичний концерт Фоми з Мандрів та «Kyiv Orches Trio» в рамках волонтерського проекту «На Шапку» у клубі Х.Л.А.М. Адреса – вул. Межигірська 23/22. Внутрішній двір. Вхід вільний. Зібрані кошти йдуть на підтримку родин та дітей вимушених переселенців з зони військових дій на Сході України.
Сергій Фоменко: Це вже кількарічний великий проект, який називається «На шапку», коли відомі музиканти виступають безкоштовно, а люди можуть давати якісь внески на вході, і всі гроші йдуть на підтримку родин та дітей вимушених переселенців, які постраждали від конфлікту на сході війни.
Спочатку це все відбувалося на вулиці Фролівська, де був центр допомоги для переселенців. Зараз цей фестиваль перейшов у приміщення в дворику, де знаходиться клуб Х.Л.А.М.
Це буде акустичний концерт, в основному ліричний, адже немає задачі робити якусь розважальну програму, будемо робити просто цікаву творчу програму.
Валентина Троян: Кожного року вже чотири роки поспіль після того, як почалися бої, люди, які відчули війну на собі, весну і літо сприймають інакше. Ці пори року для нас вже не будуть такими, як колись. Для мене війна почалася 2-го червня, коли обстріляли прикордонний загін та ОДА в Луганську. Коли для вас почалася війна?
Сергій Фоменко: Я думаю, що для мене відчуття саме війни почалося ще до Майдану. Передчуття війни в мене з’явилося тоді, коли президентом став Віктор Янукович. В Біблії сказано, коли недостойний приходить до тотальної влади, кількість злочинів зростає. Тоді з’явилося відчуття, що буде щось недобре. А війна спочатку починається всередині людини, не з куль. Для мене стало очевидним, що романтичні часи зникли, адже з’явилася людина, яка потрапила в крісло президента дивним чином.
А сама вже війна з Росією почалася з фінальної стадії Майдану, коли почалися розстріли і коли був окупований Крим. З цього моменту я відчув, що почалася серйозна війна.
Валентина Троян: Ви часто їздили з концертами сходом України. Який найзворушливіший момент ви можете пригадати?
Сергій Фоменко: Їх було багато, але що мене вразило, то це було в Торецьку. На вході в будинок культури було багато літератури, яка пояснювала, як виглядають міни для дітей, щоб діти не потрапили на міни, нічого не брали с землі. Цей момент дуже важливий, діти йдуть у клуб на танці чи співи, але проходять повз таку літературу.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.