Громадське радіо
Розпитали генерального продюсера суспільно-політичного мовлення НСТУ Андрія Сайчука.
Лариса Денисенко: Якщо пройтися 2017 роком, що можна означити як оновлення в напрямі, за який ви відповідаєте? І що оновиться у 2018 році, а що залишиться незмінним?
Андрій Сайчук: Вчора ми відкрили такий план, що ми хотіли зробити влітку, коли тільки прийшли. Там було 24 пункти – ми не всі змогли реалізувати. Це було пов’язано в першу чергу з фінансуванням (чи недофінансуванням). Скажу відверто, на запуск, перезапуск і оновлення в нас було на осінній сезон десь півтора мільйона гривень – насправді, дуже смішні гроші.
Лариса Денисенко: А можна навести приклади, щоб було зрозуміло, чому це мало?
Андрій Сайчук: Дуже просто. Скажімо, ви дивитеся велике політичне шоу (чи будь-яке красиве й велике шоу) на якомусь, наприклад, комерційному каналі. Ви бачите просто картинку – яскраву, красиву. За цим стоїть, наприклад, робота світла – динамічне світло, холодне світло, сучасні технології, плюс – хороші камери і так далі.
У нас, наприклад, взагалі нема нормального світла – здається, світло виробництва 80-х. Ним можна просто освітлювати сам павільйон, але воно не дасть цієї картинки.
Це сучасне світло дуже дороге, є не так багато компаній у світі, які його виробляють, здають в оренду в Україні. Оренда коштує дуже дорого – зміна може коштувати кілька тисяч доларів, наприклад. А є ще й люди, які обслуговують – треба почепити, монтувати, демонтувати і так далі. Порахуйте, скільки випусків треба зробити на рік, помножте на цю цифру в доларах і отримаєте вже кілька мільйонів, які буде коштувати таке шоу. А в мене було півтора мільйона.
У нас було розуміння, що деякі програми треба закрити, тому що вони не відповідають ні місії, ні цінностям – ми з ними зразу попрощалися. Було розуміння, що деякі програми треба оновити, – і вони були дуже сильно оновлені.
Наприклад, програма «Уряд на зв’язку з громадянами». Нам здавалося, що для суспільного мовника добре, щоб була програма, де би приходив чиновник високого рангу (бо проблема була в тому, що там приходили заступники заступників і це ніхто не дивився). А приходить міністр, у крайньому випадку – заступник міністра, і на актуальну тему говорить з ведучим та експертом, якому довіряє громадськість. Ми це оновили, наскільки це можна було в тих межах – умовно кажучи, за три копійки.
Лариса Денисенко: Бюджет на 2018 рік радує чи ні?
Андрій Сайчук: Звичайно, що ні. Як він може тішити, коли там фінансування на рівні 40%.
Лариса Денисенко: Ваша команда працювала з кимось на рівні Кабміну, народних депутатів, бо фінансування 40% – таке враження, що вбивче. А коли ви тільки стаєте на ноги – двічі вбивче.
Андрій Сайчук: Це політичне питання. Я не можу і не буду його коментувати. Це не мій рівень. Я займаюся виробництвом і не проводжу подібні перемовини.
Лариса Денисенко: Але це позначиться і на вашому рівні.
Андрій Сайчук: Це означає, що, наприклад, із таким фінансуванням наступного року ми, напевно, не зможемо зробити серіал. А ми би хотіли його зробити. Наприклад, про українських спецпризначенців, про Сили спеціальних операцій. У нас є ідеї, напрацювання, розуміємо приблизно бюджет. Але ми, напевно, не зможемо його зняти.
Добре казати про те, що можна взяти купу класного кіно – але все воно має своїх власників, все одно треба щось платити. Наприклад, ми проводили перемовини з «Артхаус трафік» – це дружня для нас структура, з Івановим розмовляли. Але він теж каже: «Ми не можемо взяти фільм Альмодовара, віддати вам і сказати Альмодовару, що його купили за 50 доларів – вони просто це не зрозуміють».
Ми хочемо, щоб у нас були прозорі стосунки – всередині компанії, з партнерами, з владою і з глядачем. Для цього треба, щоб були ринкові стосунки, а для цього потрібне фінансування
Лариса Денисенко: Ви генеральний продюсер суспільно-політичного мовлення. Нагадайте, за які програми ви відповідаєте і якими опікуєтесь?
Андрій Сайчук: Я відповідаю за все, що можна назвати суспільно-політичним напрямком. Це не новини, не розважальне і не просвітницьке. У першу чергу – різні соціальні, політичні, соціально-політичні ток-шоу. Це те, де включається трошки більше аналітики.
Лариса Денисенко: У 2018 році якісь нові програми ми зможемо дивитися?
Андрій Сайчук: Ми дуже хочемо оновити програму, яка зараз називається «Надвечір’я. Долі» – є певна спадковість з програмою «Надвечір’я», яку багато років вела Тамара Щербатюк, легенда українського телебачення. На жаль, її вже нема, програму тоді вирішили залишити, зважаючи на те, що вона має дуже багато фанатів.
Я вважаю, потрібно, щоб була програма для глядача 60+. Ми маємо працювати з усіма категоріями людей, і якщо глядач не знаходить для себе програми, яка відповідала б його запитам, він іде на якийсь інший, комерційний канал – і я не можу відповідати, наскільки той контент є корисним. Тому ми хочемо трохи модернізувати цю програму, зараз ми працюємо над цим, вже є рішення по програмі. Я сподіваюсь, в березні ми вийдемо з новою програмою, яка буде орієнтована на людей 50-55+.
Лариса Денисенко: Ви замислювались над тим, як молодь (і чи потрібно) зацікавлювати різноманітними політичними і суспільними слотами?
Андрій Сайчук: Думаю, неймовірно важливо зараз розвивати в молодих людей те, що можна назвати критичним мисленням. Тут питання не в тому, щоб усі були заполітизовані. Україна в цілому є заполітизованою країною, тут багато всього відбувається. Політика буде важливою завжди, і тут важливо, щоб у людей було критичне мислення, цінності, скажімо, відкритого суспільства.
Лариса Денисенко: Як це можна формувати завдяки телебаченню?
Андрій Сайчук: Ми стикаємось з тим, що (це не тільки наша тенденція, а світова) молоді люди все менше дивляться телебачення. І це означає, що нам все одно треба буде розвивати digital-платформи, йти в он-лайн, бути доступними в Інтернеті і до цього адаптувати контент.
У нас є дуже велика мережа суспільного мовника в регіонах. Це дуже великий потенціал. І акцент реформи, яка відбувається в НСТУ, саме там. Ми призначили нових продюсерів, менеджерів філій. І їм потрібно всю ці лінійку вибудувати. Тому що люди в регіонах, мені здається, дивляться місцеве телебачення, і якщо показати локальний контент, зробити його референтним до місцевого населення, воно може бути дуже впливовим.
Не хочете, щоб у вас була «джинса», – не беріть за замовні матеріали гроші, якщо можете це собі дозволити. Ми можемо собі це дозволити
Лариса Денисенко: Якщо говорити про топових гостей, експертів та експерток, ви побачили зміни, що більше приходить людей, які значною мірю впливають на політику, чи відправляє експертне середовище ціннісних експертів?
Андрій Сайчук: Наразі це більше залежить від харизми ведучих, професійної роботи гостьових редакторів.
Наприклад, німецький суспільний мовник з меншою кількістю філій, має бюджет на день, який дорівнює теперішньому нашому річному бюджету, там працює 22 000 працівників. Тому тут чудес не може бути.
Зараз ми беремо більше дотриманням ціннісних стандартів, сподіваюсь, якоюсь креативністю. Але без фінансування ми не зможемо далі дуже сильно рухатись. Але все одно нашу мету дуже просто озвучити – ми хочемо стати лідерами ринку, хочемо бути компанією, яку неможливо зігнорувати нікому.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.