Перемога над ПриватБанком: кримчани в суді можуть повернути свої депозити

Про неповернення кримських банківських депозитів та перемогу над ПриватБанком в апеляційному суді говоримо з юристом Української Гельсінської Спілки Максимом Тимочком

Ведучi

Ірина Славінська

Гостi

Максим Тимочко

Перемога над ПриватБанком: кримчани в суді можуть повернути свої депозити
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_kyivdonbass-2017-11-29_timochko.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_kyivdonbass-2017-11-29_timochko.mp3
Перемога над ПриватБанком: кримчани в суді можуть повернути свої депозити
0:00
/
0:00

«Ці події висвітлюються вже протягом двох років. Дуже багато разів мої колеги в цій студії говорили про цю одну із ключових проблем кримських переселенців — неповернення кримських депозитів. УГС ще з 2015 року взялася допомагати таким вкладникам, ВПО, щоб допомогти їм повернути кошти, щоб вони могли почати своє життя заново, могли купити тут певну нерухомість, щоб взагалі можна було покривати свої витрати, з якими ВПО постійно стикаються, адже, на жаль, від держави не отримують достатньої підтримки», — говорить Максим Тимочко.

 

Ірина Славінська: Цю боротьбу можна вести і за допомогою судів. Днями ми читали у вас у Фейсбуці допис, що апеляційний суд виніс позитивне для вас рішення. Про яке рішення йдеться?

Максим Тимочко: Мова йде про одну з наших перших справ, яка стосувалася кримських вкладників. Це пані Гуменюк Єфросинія Михеївна. До нас звернувся її онук із проблемою, що його бабуся, якій більше 80 років, ще в 2007 році уклала договір банківського вкладу з ПриватБанком, щоб із часом використати ці кошти для онуків, для себе, для лікування і життя. Коли в 2014 вона була вимушена виїхати з Криму, стало зрозуміло, що ці кошти будуть їй потрібні як ніколи, щоб принаймні зняти житло.

Ірина Славінська: Вона проживає в Києві?

Максим Тимочко: Так, зараз проживає у Києві.

Ірина Славінська: Прийшовши до одного з відділень ПриватБанку в Києві не можна було зняти гроші з депозиту?

Максим Тимочко: Ні. Жодна з філій банку, на жаль, не бачить такого депозиту на рахунках клієнта. Вона пред’являла документи на підтвердження того, що існують договірні відносини між нею та ПриватБанком, квитанцію (оригінал), відповідно до якої вона поклала певну суму коштів на рахунок згідно договору банківського вкладу. Але банк каже, що не бачить цих рахунків.

Ірина Славінська: Що це значить?

Максим Тимочко: Це досить дивна ситуація. Дійсно, працівники банку в філіях не можуть побачити, вони сприймають будь-якого кримського вкладника як людину, яка просто прийшла і чомусь вирішила вимагати від банку кошти. Людину повністю виключають із процесу договірних відносин. Вона, ніби, є сторонньою і взагалі не є клієнтом банку. Банк мотивує позицію тим, що під час окупації всі рахунки були заблоковані, втрачені й вони не мають інформації та доступу до реєстрів банківських вкладів.

Ірина Славінська: А де поділися в такому разі гроші?

Максим Тимочко: Дуже правильне питання, враховуючи, що гроші клалися ще в 2007 році. І більшість кримських вкладників вкладали свої кошти до 2014 року. Всі ці кошти люди збирали протягом тривалого часу, щоб використати їх у подальшому для своїх потреб. І окупація як ніколи створила підстави, щоб ці кошти повернути. Але банк надавав і надалі продовжує надавати стандартну відповідь: ви тримайтеся, на жаль, ми не маємо можливості повернути вам кошти, відбулася окупація, банк втратив дуже багато активів, а тому ми звернулися до міжнародних судів і будемо від РФ стягувати збитки, які ми понесли під час кримських подій.

Ірина Славінська: Виходить, депозити, які залишилися у ПриватБанку на території окупованого півострова, в банку інтерпретують як збитки?
Максим Тимочко: Саме так. Вони вважають, що все, що пропало в Криму, так і депозит, незалежно від того, що гроші в банку були покладені ще за 5-10 років до цих подій.

Ірина Славінська: І яка тоді візія: звідки їх мають компенсувати?

Максим Тимочко: Із цих відповідей я так і не зміг зробити якогось висновку. Це стандартна відповідь. Характерно, що в цих відповідях нема слів: так, ви дійсно є нашим вкладником, ми перепрошуємо, дійсно, ваш рахунок присутній в нашому банку і на вашому рахунку певна сума коштів. Ні. Це взагалі замовчується. Дається абстрактна відповідь, яка за суттю є відмовою повернення коштів. Коли така відмова вже наявна, можна думати про те, щоб почати судовий процес.

Ірина Славінська: Розкажіть детальніше про судовий процес: вкладниця не може забрати депозит і вирішує подати до суду. Як це відбувається?

Максим Тимочко: Перш за все, потрібно отримати відмову від банку. Це повинна бути письмова відмова, нехай навіть вона надійде вам у електронному вигляді з цією стандартною відмовою, що ваш депозит не віддадуть.

Після цього ви можете скористатися або послугами правозахисників (у нас є стандартні бланки, щоб звернутися до суду), або скористатися послугами адвоката. Я не знаю, як це відбувається на комерційній основі, принаймні, у нас є такі зразки, ми надаємо безоплатну правову допомогу.

Судовий збір у таких випадках не сплачується, тому що мова йде про захист прав споживачів фінансових послуг. Відповідно до закону вони звільняються від сплати судового збору.

Після складання позовної заяви разом із копіями документів (договору банківського вкладу і квитанцією) їх можна надсилати до суду за місцем вашого проживання. Якщо це ВПО, то місце проживання визначається відповідно до довідки. 

Після цього починається самий, я б сказав, трагічний процес, пов’язаний із тактикою банку. Може бути багато нюансів, пов’язаних, наприклад із тим, що банк буде затягувати процес, говорити, що в нього відсутня інформація про ваш рахунок, тому дуже часто доводиться витребовувати через ухвалу суду докази підтведження наявності такого рахунку.

Ірина Славінська: Це клопіт людини, яка позивається, чи з цим можуть допомогти адвокати?

Максим Тимочко: Оскільки людина сама не може отримати цю інформацію з банку, у відповідному клопотанні ми просимо суд витребувати такі документи, бо ми своїми силами не можемо цього зробити. Згідно процесуального законодавства суд має право витребувати ухвалу в тому випадку, коли сам позивач не може отримати ці документи. Але банк не надає цю інформацію навіть на вимогу суду. Це є додатковим підтвердженням того, що він ухиляється від визнання тих правовідносин, які підтверджуються оригіналами у справі. Але і тут можуть бути нюанси. Я не рекомендую наразі думати про судовий процес тим, у кого нема оригіналів документів. Особливо це стосується квитанцій — дуже важко довести наявність договірних відносин.

Якщо у вас нема оригіналів документів, я думаю, все одно можна до нас звертатися, але це зовсім інший алгоритм. Потрібно буде думати про те, як довести, що ви дійсно поклали ці кошти. Це дуже неприємна ситуація, я розумію обурення людей, які потрапляють в цю пастку. Але це зовсім інший процес, тому краще не поспішати із судом, бо можна потрапити в халепу.

Після того, як виноситься рішення суду першої інстанції, ПриватБанк завжди звертається з апеляційною скаргою. Дуже часто, як мені здається, не сплачує судовий збір, що затягує процес. Апеляційний суд дає можливість усунути недоліки, після усунення недоліків вони не приходять на засідання і просять перенести. Це відбувається дуже часто. Якщо ми звернулися до суду в лютому 2016 року, то рішення апеляційного суду отримали вчора (28 листопада 2017 року — ред.).

Ірина Славінська: Чи відомо, як буде виконуватись рішення?

Максим Тимочко: Ухвала і постанова апеляційного суду набуває законної сили в день прийняття. Тому від вчорашнього дня можна говорити, що існують підстави для повернення цього депозиту в рамках виконавчого провадження. Але й там не все так просто. Існує більше 600 виконавчих проваджень, які тривалий час не виконувалися державною виконавчою службою, існували певні процесуальні пастки, які створювались за допомогою політики банку, як я розумію. Але все частіше я чую від колег, що банк все-таки іноді йде назустріч і повертає кошти відповідно до виконавчих листів.

Це досить поодинокі випадки, вони не є системними. Поки жоден із наших клієнтів, які звернулись до УГС, не отримали коштів. Але, звичайно, ми будемо звертатися до державних виконавців: якщо банк не захоче виконати рішення суду добровільно, то ми почнемо цей процес. Але навіть ті люди, які давно звернулися до виконавчої служби і паралельно зверталися до нас, щоб отримати підтримку, на жаль, також не отримували своїх коштів. Тому вимушений сказати, що великого прогресу в цьому досі нема.

Ірина Славінська: Скільки наразі виграних справ?

Максим Тимочко: Наразі близько п’яти остаточно виграних справ. Але стосовно наших колег, думаю, кількість набагато більша, в Києві діє дуже багато індивідуальних адвокатів, які також приносять успіх у цих справах.

Ірина Славінська: Що відомо про подібні ситуації, коли йдеться про переселенців із Донецької та Луганської областей?

Максим Тимочко: Жодних проблем, наскільки мені відомо, з приводу отримання депозитів нема. До УГС із такими проблемами не зверталися. З приводу депозитів, які укладалися на території ОРДЛО проблеми не існує. Або про це нема інформації. Але там дуже велика проблема з кредитами. Люди часом не могли виїхати і заплатити ці кредити або вони потрапили в ситуації, які не дозволяють їм сплатити кредит. Хотілося би, щоб банк пішов назустріч таким людям і допоміг реструктуризувати цю заборгованість або принаймні звільнити від сплати тієї частини, яка була нарахована після подій, коли почалася війна, бойові дії. Це стосується і кримчан, які також отримали інформацію про те, що в них є борги, лише після того, як перемістились, тому що їхні рахунки, як і депозити, були заблоковані.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.