У студії Громадського радіо Андрій Странніков, голова постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Говоримо про Бюджет участі Києва.
Андрій Странніков: Цього разу всього на сайті 809 ініціатив. Це рух, який набуває своєї популярності. 809 – це всього ініціатив, але ті, які пройшли попередню авторизацію, тобто набрали по 200 голосів, їх — 564.
Григорій Пирлік: У контексті розмови, нагадаю: у Громадського радіо є власний проект про те, як зробити місто сучасним, без руйнації історичної спадщини. Проголосувати за проект № 615 «Спільний простір» можна на сайті громадського Бюджету участі Києва.
Скільки проектів стануть переможцями?
Андрій Странніков: Ніхто не знає. Переможців обирають кияни. У попередньому громадському бюджеті було 62 проекти-переможці, але тоді була максимальна сума 1 мільйон гривень, а всього виділялось 50 мільйонів гривень. Зараз у нас сума 100 мільйонів гривень, і 2 мільйони – це максимальна сума для великих проектів. Тобто на 100 мільйонів скільки набереться проектів, скільки буде і переможців, і це будуть ті проекти, за які проголосувала найбільша кількість киян. Суму для кожного проекту визначають автори, і в цьому сама ідея та унікальність проекту, тому що Київська міська рада, спільно з громадськістю, зробила його таким, який мінімально залежав би від влади.
Григорій Пирлік: Які є порушення? За що можуть відсторонити від конкурсу?
Андрій Странніков: Вчора розглядалося кілька скарг на підкуп. От той підкуп виборців, який існував та існує у нас завжди на виборах, так само він не оминув деякі спроби деяких людей якимось чином вплинути на голосування виборців. Дехто почав пропонувати якісь певні свої блага, необов’язково матеріальні – якісь послуги, грубо кажучи, за голос того чи іншого киянина. Тому саме громадська бюджетна комісія розглядала багато таких питань, і десь робила попередження, десь швиденько усувалися ці порушення – просто люди самі не знали, що так не можна робити – не пропонування грошей, а такі нематеріального роду послуги, бо це самим положенням не до кінця прописано. Були такі проекти, результати голосування по яких обнулили, і залишили на голосуванні, і ще більше тижня буде тривати голосування за громадські проекти, але станом на зараз у цих проектах нуль голосів. І ось вони, фактично, заново повинні збирати ці голоси, тому що, на думку громадської бюджетної комісії, їх збирали недостатньо чесно.
Григорій Пирлік: Скільки голосів треба для перемоги?
Андрій Странніков: Ніхто зараз вам цього так само не скаже, але в попередньому громадському бюджеті прохідний бар’єр становив близько 800 голосів. Зараз цей прохідний бар’єр, скоріш за все, буде більшим.
Григорій Пирлік: Хто має встановити прохідний бар’єр?
Андрій Странніков: Це встановлюють самі кияни. Результати голосування можна знати на другій секунді після того, як завершиться голосування, бо одразу видно всі проекти-переможці.
Григорій Пирлік: Що саме пропонують змінювати кияни? Основні галузі.
Андрій Странніков: Уже другий громадський бюджет поспіль ми маємо лідерів – освіта і спорт. Швидше за все, переважно люди, які голосують за проект громадського бюджету – знайомі з Інтернетом, електронними цифровими підписами і так далі – це більше молоді люди, відповідно, їхні інтереси лежать у сфері спорту, освіти, екології. Але також маємо деякі соціальні проекти, які розраховані на людей старшого віку.
Григорій Пирлік: Якщо окреслювати освіту і спорт, що це, наприклад?
Андрій Странніков: Це встановлення різного роду спортивних майданчиків, створення якихось наукових лабораторій, це різного роду інноваційні освітні хаби і так далі. Там багато речей, які спрямовані на розвиток молодої людини. Екологічних проектів достатньо багато – теж зрозуміло, тому що більшість екологічних проектів – зрозумілі для всіх і не потребують додаткового пояснення.
Григорій Пирлік: Чи є проекти, які стосуються всього міста? Чи більшість проектів все-таки для конкретної території, району?
Андрій Странніков: Якщо ми проаналізуємо всі проекти, то із них левова частка стосується невеликих територій або невеликих громад, і це зрозуміло, тому що в основному автори – це люди, як то кажуть, з самих низів, люди активні, які хочуть щось зробити, хочуть щось змінити, тому перш за все дбають про своє оточення. Наприклад, щось зробити в якійсь школі, парку, сквері, для якоїсь невеликої громади. Але, на мою думку, проекти, які спрямовані на невелику кількість людей – не мають шансу бути підтриманими. Тобто з часом проекти, які будуть розраховані на більші території, а то й на все місто – їх буде більше. Тому що тільки вони мають шанс отримати велику кількість голосів. Навряд чи великій кількості людей буде цікава, наприклад, заміна вікон в якійсь із шкіл.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.