Поговорим об этом с куратором ежегодного конкурса художественных репортажей «Самовидець» и победительницей этого года.
Книжка, которая включит в себя 10 лучших репортажей, выйдет только через несколько месяцев, а тема этого года «Поколение свободных. Как новая генерация создает будущее». Она не совсем военная, но половина материалов, вошедших в призовую десятку, о войне.
Мы пообщались с журналисткой, куратором конкурса Марией Семенченко.
Мария Семенченко: В основі репортажу лежать факти, тобто автор не може нічого домислювати та прикрашати, але автор абсолютно вільний в тому, щоб використовувати різні прийоми: метафори, алюзії, автор може бути присутнім в тексті, це може бути різна структура тексту, він абсолютно вільний по формі.
Дуже символічно, що переміг текст про смерть, але, насправді, це текст про життя
Михаил Кукин: Половина переможців писали про війну. Це випадковість чи ви навмисно відбирали такі твори?
Мария Семенченко: Не випадковість. Два роки тому в нас була тема конкретно про війну, а зараз знову надійшли тексти про війну, але це вже зовсім інші тексти: автори вже не женуться за якимись гарячими новинами, не намагаються розповісти швидко і оперативно про те, що з ними відбувається. Це скоріше вже тексти занурення, тексти осмислення, автори осмислюють саме явище війни і те, як вона впливає на життя людей. Ми не очікували, що буде стільки текстів про війну, все ж таки наша тема передбачає оптимістичну ноту, погляд в майбутнє, але зрештою, і не могло бути інакше, коли ми говоримо про покоління вільних і про людей, які творять наше майбутнє.
Михаил Кукин: Перше місце – Гаяне Авакян «Подарунок для мами».
Мария Семенченко: Це дуже складний і непростий текст, який боляче читати. Це монолог мами, яка втратила 16-річного сина Степана Чубенка. Ми про нього чули, його закатували бойовики так званої «ДНР». Це майстерно написаний текст. І тут є такий символізм – в темі «Покоління вільний. Як нова генерація творить майбутнє» переміг текст, де головний герой вже не зможе жити в цьому майбутньому, але Гаяне разом з його мамою відтворили характер Степана. І попри те, що текст дуже боляче читати, після нього лишається світле відчуття. Дуже символічно, що переміг текст про смерть, але, насправді, це текст про життя.
Степа – это школьник из Краматорска, который летом 2014-го года приехал в Донецк и его сняли с поезда за шарфик «Карпаты» и за сине-желтую ленточку на рюкзаке
Михаил Кукин: С нами на связи журналистка Гаяне Авакян из Бахмута, которая и заняла первое место. Особенность вашего материала – это не совсем авторский текст, а исповедь мамы, пересказанная вами.
Гаяне Авакян: Я благодарна маме Степана Чубенко, которая нашла время и пообщалась со мной. Степа – это школьник из Краматорска, который летом 2014-го года приехал в Донецк и его сняли с поезда за шарфик «Карпаты» и за сине-желтую ленточку на рюкзаке. В моем репортаже хроника поиска, когда мама узнает, что ее ребенок находится в плену и его нужно спасать. Но, к сожалению, Степана зверски убили, до этого его долго пытали. Я считаю, что символизм того, что этот репортаж победил, в том, что это еще один повод говорить снова об этой истории, потому что до сих пор убийцы не наказаны.
Михаил Кукин: Почему репортаж называется «Подарок для мамы»? Какой подарок для мамы погибшего ребенка?
Гаяне Авакян: Я вкладывала в этот заголовок два смысла. Один из них – это то, что сам Степан был и есть подарком для своих родителей. Второй из них я не буду раскрывать, потому что это такая жуткая подробность, от которой у меня были мурашки по коже. Об этом можно будет прочитать в репортаже. Это жутко. Когда человек уже знает, что ребенка нет в живых, то какой подарок он просит у Бога для себя?
Полную версию разговора можно прослушать в прикрепленном звуковом файле.