Подружжя Хомяк втратила під час боїв на Донбасі двох синів. Вони зникли під час одного бою поблизу села Весела Гора Луганської області. До цього часу про них нічого невідомо. Андрій Щекун розповів свою історію, як в окупованому Криму він потрапив в полон. 11 днів його вважали зниклим безвісти, а потім – вдалося обміняти.
В студії Громадського радіо сценарист цього фільму Сергій Бібік.
Насамперед він роз’яснює чому друга частина назви фільму звучить «Про що не говорять інші».
«Це питання ставлять практично всі рідні та близькі зниклих безвісті. Вони кажуть: «Чому про нас не говорять? Чому говорять лише про військовополонених, а ми між небом і землею». Це їм болить, і ми вирішили висвітлити цю тему, адже ця тема поза увагою», – говорить Сергій Бібік.
Сценарист розповів, про що фільм, і які в ньому ключові сюжетні лінії.
«В цьому фільмі – дві людські долі тих, у кого рідні зникли без вісті. Одна доля – Катерина Хомяк, і це єдина родина в Україні, де зникло двоє дітей – два сини. Пройшло вже більше двох років, і нічого не відомо про їхню долю.
Друга родина – сім’я Щекунів з Криму. І там історія щаслива, адже Андрій Щекун вважався зниклим без вісти 11 днів. Але після 11 днів полону його обміняли.
Тобто це дві сюжетні лінії, які пересікаються в цьому фільмі. На прикладі Андрія Щекуна ми хотіли показати, як зникають люди – людина приїхала на вокзал, її схопили, зав’язали очі і вивезли.
А друга сюжетна лінія – це мати, яка до цього часу шукає своїх дітей. Це не мати, яка сидить біля вікна і виглядає своїх дітей. Це мати, яка вдягає форму, бере рюкзак і їде шукати своїх синів. Де вона тільки не була: і в Києві, і на сході, і на окупованій території «ДНР». В «ЛНР» їй потрапити не вдалося, тому що це дуже закрита територія, але вона була недалеко від кордону, в тому місці, де відбувся бій, де зникли її діти. Вона їздить скрізь, де можна знайти будь-яку зачіпку», – розповів Сергій Бібік.
Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.