Поліція не з народом, — Олександр Банчук про високий рівень злочинності в Україні

Гість ефіру – головний експерт групи реформи органів правопорядку Реанімаційного пакету реформ Олександр Банчук.

Наталя Соколенко: Україна займає 113 місце з 137 країн.

Олександр Банчук: Я думаю, що це абсолютно очікувано. Цьому є кілька пояснень. Передусім потрібно звернути увагу на те, що в нашій країні в єдиній в Європі відбувається військовий конфлікт. Це означає, що активізуються злочинні угрупування, які займаються обігом зброї, наркотиків і викраденням транспортних засобів, крадіжками в житлі, тому що основна увага всього суспільства та органів державної влади зосереджена на протидії військовій агресії, менше уваги звертається на те, що відбувається всередині країни. Інше пояснення в тому, що насправді наші органи правопорядку (чи правоохоронні, як вони називалися раніше) мають проблему з радянських часів. Якщо  ми згадаємо початок 90-х років, наша доблесна міліція не знала, що робити з організованою злочинністю, тому що в тоталітарному суспільстві немає такої організованої злочинності, вони не навчилися. Проблемі уже понад 20 років, а наші органи не навчилися ефективно протидіяти організованій злочинності. З середини 90-х років були окремий закон і окрема структура в органах внутрішніх справ – ГУБОЗ. Воно дало ефект, але з часом перетворилося на ще одну структуру, яка працювала на себе, дуже часто не можна було зрозуміти, де різниця між злочинним світом і правоохоронним.

Наталя Соколенко: Якщо ми говоримо про Фінляндію, Норвегію та інші країни, де організованої злочинності або майже немає, або вона контролюється в якихось межах, там теж є окремі департаменти у поліції чи в інших силових підрозділах, які сконцентровані на боротьбі з організованою злочинністю?

Олександр Банчук: Є, але це не те, що у нас раніше було. У нас ліквідували цей підрозділ. В інших країнах поліція на низовому рівні займається всіма видами злочинності. Якщо потрібно, створюються певні оперативні групи, управління на регіональному чи національному рівні, але це не усталене явище. Є певна проблема протягом 3 – 5 років, то ці підрозділи функціонують. Це об’єднання певних експертів, оперативників та слідчих. Проблема зникає – розформовується група. А у нас з’явилася радянська традиція: якщо створили певну структуру, тоді майже неможливо її реорганізовувати чи ліквідувати.

Наталя Соколенко: Чому поліція не шукає мобільні телефони? Я не чула, щоб комусь вдалося за допомогою поліції повернути речі, викрадені з квартири.

Олександр Банчук: Навряд ми можемо знайти хоч одну людину в нашому суспільстві, яка не була б хоч раз в житті потерпілою від певних злочинів. Важливо розуміти, наскільки це пов’язані речі. Викрадення гаманців, викрадення мобільних телефонів, транспортних засобів є елементом організованої злочинності. Всі дрібні речі переважно стікаються в організовані групи, які займаються перепродажем краденого. Якщо б поліція ефективно працювала з організованою злочинністю, стало б менше дрібних. Якщо б поліція застосовувала всі свої сили, щоб протидіяти дрібній злочинності, було б менше роботи для організованої злочинності. У нас немає зворотного зв’язку між поліцією і суспільством. Можна сказати, що поліція не з народом.  Поліція завжди сказати, що їй заважає: мало бюджету, недостача слідчих, погані процедури. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.