Порошенко не хоче сваритися ні з ким, хто має вплив на Донбасі, — П’єцух

Вони підтримували незаконні референдуми про від’єднання від України і як ні в чому не бувало продовжили керувати донбаськими містами.

Михайло Кукін: Ви — авторка статті «Безкарні: хто покриває мерів сепаратистів?» Про що там йдеться?

Мар’яна П’єцух: Інформаційним приводом написання цього матеріалу став несподіваний арешт мера Торецька Володимира Сліпцова. Я почала розвивати тему з подібними ситуаціями у інших містах. Я хотіла зрозуміти, чому не покарано тих, хто підтримував референдум будучи на посаді міського голови. А найбільше мене цікавило, чому ці люди і досі обіймають свої посади.

Михайло Кукін: Може, ці посади є виборним і треба провести вибори, щоб переобрати міських голів?

Мар’яна П’єцух: Це дійсно обрані мери. Мера Торецька було обрано за кілька років до початку війни. Там не було перевиборів і він залишався на своїй посаді.

Михайло Кукін: У своїй статті ви написали, що Сліпцов на посаді мера був 17 років.

Мар’яна П’єцух: Так, його постійно переобирали.

Але ми ж говоримо про регіони, що знаходяться поряд з зоною конфлікту. Неправильно в цьому випадку керуватися якимись загальними нормами. Людина, умовно кажучи, допомагала організовувати референдум і виступала за відокремлення від України.

Ірина Ромалійська: Слухаємо запис виступу Володимира Сліпцова у 2014 році на головній площі міста.

Мар’яна П’єцух: Цей запис виражає повний абсурд ситуації. Насправді, за цим стояли дуже різні історії в інших містах. 2 роки для проведення слідства — це забагато, тим паче, коли склад злочину очевидний. Йдеться і про мера Торецька, і про мера Дружківки, і про Нелю Штепу. Але чомусь Неля Штепа сидить у в’язниці, Сліпцова тільки заарештували, а мер Дружківки, судячи з того, що я почула, не потрапить за грати. Я намагалась зрозуміти, чому одні сидять у своїх кріслах, другі пішли з посад, але не потрапили у в’язницю, а інші сіли за грати.

Був ще прецедент з мером Дебальцево Проценком. Його відпустили, як мені повідомляють джерела, внаслідок підкупу прокурору. Насправді, в кожному місті по-різному. Я намагалась вивести спільну тенденцію для усіх цих ситуацій.

Візьмемо Дружківку і Торецьк — ідентичні ситуації. І там, і там є відео, де мери виступають на сесії, а потім на мітингу. Чомусь мера Торецька раптом заарештували за злочин дворічної давності. Як мені пояснив голова Донецької ОВЦА Павло Жебрівський, тільки тепер закінчилась шоста експертиза. Скільки ж можна досліджувати очевидне?

Для себе я зрозуміла, що у мера Торецька був конфлікт з Ахметовим, а у мера Дружківки — навпаки. Ахметов — людина, що і далі контролює свій бізнес в області. Він намагається зберегти стару систему влади.

Михайло Кукін: Такий арешт не може відбутися без того, щоб про це знали в Києві.

Мар’яна П’єцух: Вирішує, звичайно, Київ. Києву вигідно зберігати там стабільність. Вони бачать, що в Дружківці все спокійно, але в Торецьку також все було спокійно. Чому тоді арештували Сліпцова? Багато років тому фірма Ахметова приватизувала фенольний завод. Конфлікт розгорівся після того, як цей фенольний завод не захотів платити податки в торецький міський бюджет. Особливість Торецька в тому, що до нього прилягає багато маленьких селищ. Цей завод знаходився в селищі Новгородське. Це селище в рамках децентралізації почало намагатись від’єднатись від Дзержинська і самостійно збирати податки з заводу. Ахметову це так само вигідно, а Торецька міська рада образилась на Київ через те, що потрапили в сіру зону, де фінансування інфраструктурних проектів не здійснюється. Вони сподівались на свої підприємства, а тут одне з їхніх підприємств почало відділятися.

Крім того Торецьк дуже пишався своїм Машинобудівним заводом. Прийшла фірма Ахметова, приватизувала його і завод закрився. Дружківський машинобудівний завод для Ахметова був пріоритетним, відтак він, фактично, усунув свого конкурента. Дружківський завод працює і процвітає. Завдяки цьому процвітає і мер Дружківки Валерій Гнатенко. На диво, Павло Жебрівський з ним в дуже гарних стосунках.

Михайло Кукін: Дуже вигідно тримати людину, на яку є якийсь компромат.

Мар’яна П’єцух: Так. Я чула дуже багато нарікань на Сліпцова. Це місто вважалось його вотчиною. Мені говорили, що сторонній бізнес у місто не пускали. За словами людини, яка його захищала, його треба було садити за корупцію, а не за сепаратизм.

Якщо до них приходили озброєні люди, що вони мали робити? Тікати? Павло Жебрівський вважає, що вони мали лишатися і відстоювати свою позицію. Я йому сказала: «Тоді їх відправили б на підвал». «То й на підвал. Люди знали, на що вони йшли. Це ж державницька посада», — відповів він.

Михайло Кукін: Крім того, заклик провести референдум — це ще не заклик відділитися.

Мар’яна П’єцух: Сліпцов, за моїм спостереженням, дуже лицемірна людина. Він намагався мене переконати в тому, що там було 200 автоматників. На відео сесії автоматників не було. Але він сказав, що не знав, що йому лишалося робити. Тікати? Так, він був циніком і про людей не думав, але там його бізнес. Йому простіше домовитись, ніж лишити все нажите.

Мер Горлівки намагався шукати компроміс. Для нього це закінчилось тим, що його посадили в підвал, а Горлівка опинилась під бойовиками.

Мене найбільше хвилює те, що ці люди досі знаходяться на посадах. За моїм переконанням, єдине, що може врятувати Донбас — нове покоління. Але там в освіті там лишаються ті самі люди. Мер Дружківки тримає директором школи людину, що виходила на проросійські мітинги і вимагала від Порошенка відвести українську армію.

Активісти Дружківки мені розповідали, що хотіли відсвяткувати річницю звільнення від «ДНР». В міській раді їм у цьому відмовили. Для них це не свято. Зате коли Київ каже щось зробити, мер виконує все, бо він боїться, що його посадять.

Михайло Кукін: Чому Київ тоді не знімає з посад цих мерів?

Мар’яна П’єцух: Законодавчо люстрацію вчителів провести неможливо. В Жебрівського єдиний аргумент: «Ми не можемо нікого звільнити. Де я візьму вам нових вчителів?»

Крім того, ці мери є джерелом стабільності. Кожен може втратити посаду, помилившись. Сліпцов намагався бути більше мером, ніж державним діячем, який слухає Київ. Сліпцов відмовився виконувати прохання Жебрівського, коли містяни перекрили військову техніку. Його попросили звернутись до людей, а він сказав: «Я не піду проти волі народу».

Ірина Ромалійська: Тобто заарештували його за злочин дворічної давнини, але реальною причиною стало його небажання втручатись в ситуацію?

Мар’яна П’єцух: Так. Я розумію людей, які блокують техніку. Їм страшно, що снаряд впаде біля їхнього будинку. Я можу зрозуміти Сліпцова, який сказав: «Я не піду проти волі народу». Просто він не є державним діячем. Його треба було знімати одразу. Зараз йому прислали заміну з Києва.

Михайло Кукін: Ви думаєте, що справи щодо решти мерів будуть?

Мар’яна П’єцух: В разі, якщо терміново треба буде показати активність у боротьбі з сепаратизмом. Порошенку не вигідно сваритися ні з ким, хто має мінімальний вплив на Донбасі. Йому треба зберігати стабільність.