Громадське радіо
Поговоримо про це із засновником громадської організації «Центр UA» Олегом Рибачуком.
Дмитро Тузов: Колись Віктор Ющенко, звертаючись до політичної еліти, запало вимовив фразу: «Та заспокойтеся ви всі, всі ви станете президентами». І це як прокляття, яке ніби збувається. Спочатку президентом став Віктор Янукович, потім Петро Порошенко, і в п’ятницю про свій намір балотуватися заявила Юлія Тимошенко.
А Володимир Владзімірський написав у Фейсбуці, що президентів нам ставлять Фірташі і Могилевичі, а не народ обирає, як хтось наївно думає. Невже все так катастрофічно в нашій Україні?
Олег Рибачук: Пам’ятаєте, колись придумали такий піар «тігрюля». Така симпатична тваринка з такою тонкою назвою. А мені чого подумалось, що в українських реаліях до «тігрюлі» була «лазарюля», потім – «кучмюля», потім – «ющуля», потім – «янюкюля», а зараз народилася «саакюля», яка мені нагадає анаконду, яка міняє шкіри. Але буває такий образ, що змія може саме себе вкусити за хвіст. Так в оцих всіх ситуаціях хвіст з’їдає голову.
Дмитро Тузов: Але за часів Януковича Тимошенко сиділа у в’язниці.
Олег Рибачук: Так, але до того був «ПРиБЮТ» – альянс Партії Регіонів і БЮТ.
Я взагалі про виборчі правила, про те, як в нас все відбувається. Посада президента приваблює людей, і що цікаво, це дуже різні люди, але курвляться всі дуже схоже. В той чи інший момент вступає в силу адміністрація президента, яка нічим не відрегульована. Якщо президент слабкіший, то там з’являються певні гравці, як при Ющенку була ера Балоги.
26 років Незалежності епіцентр політичного болю – це вулиця Банкова
Невнормований інститут президента – це величезна загроза. Навіть якщо ми зараз уявимо собі, що відрегулювали більш-менш виборче законодавство, маємо відкриті списки в парламент, то на цьому крапку ніяк не можна було б ставити. Тому що за 26 років Незалежності епіцентр політичного болю – це вулиця Банкова за рахунок того, що в нас дуже нераціонально виписана оця структура. Там йде гібридне поєднання різних гілок влади, там немає жодного фінансового контролю. Ми ж з вами почули, що бюджет на утримання президента з півмільярда виріс до мільярда гривень. І жодна структура не поцікавиться, на що ті кошти пішли. А це наші з вами кошти.
Всі знають прізвища Кононенка і Грановського. Вже були і політичні скандали, тому що це «інститут друзів президента». При чому при будь-якому президенті створюється цей інститут друзів, яких ми не обирали. А вони мають реальніший вплив на нашу політику і наші бюджети, ніж обрані особи.
Я вже не кажу про те, що в нас немає закону про імпічмент, який був би нормально виписаний. І якщо ми вже говоримо про недоторканність депутатів, то цілком логічно було б, щоб Порошенко ініціював цю процедуру. Але він цього не хоче. Відповідно, такі політики, як Юлія Володимирівна, прекрасно знають, які можливості відкриває ця посада. І збагачення відбувається не тільки духовно. Тому звідси це маніакальне бажання мати посаду, де ти практично можеш робити будь-що безкарно, тому що в нас немає жодного випадку притягнення до відповідальності ні президента, ні главу АП, ні любих друзів президента за порушення. Зараз тільки НАБУ починає ставати на ноги. Якщо це не відрегулювати, то ця посада так і буде, як магніт, як темна сила, притягувати.
Бюджет на утримання президента з півмільярда виріс до мільярда гривень
Дмитро Тузов: Президента Леоніда ми змінили на президента Віктора, за Віктором йшов ще один Віктор. Потім Петро, а зараз Юлія хоче стати президентом. Але все це фактично одна і та сама політична еліта, яка не змінюється, тут немає нових облич. Можливо, треба змінювати не ліжка, а умови?
Олег Рибачук: Ми віддали цим людям можливість писати правила під себе. В нас при таких різних президентах все одно створюється партія влади, і вона присутня в парламенті. І є «інститут друзів президента», який вище, ніж уряд. Хоча при цьому, згідно з законодавством, уряд ділиться на членів уряду від президента, що є ненормально. При Кучмі взагалі половина урядовців могли просто ігнорувати прем’єра, і не ходити навіть на засідання. Якщо парламентська сила виграє вибори, формує коаліцію, то вона створює уряд. Президент має інші функції – загальнонаціональні.
Дмитро Тузов: Президент, виступаючи перед парламентом, сказав дві важливі речі стосовно цього. Що частину повноважень він вже делегував парламенту, і на подальшу втрату повноважень він ніколи не піде. Петро Порошенко не хоче бути такою собі «представницькою королевою». І президент не погоджується з тим, щоб надалі делегувати свої повноваження будь-якому органу управління в країні, мається на увазі парламент.
Олег Рибачук: Хоча фактично він сконцентрував у себе більший плив, ніж було при Януковичу. Всі структури, які відносяться до правоохоронних органів – його. Міністерство оборони і весь оборонний бюджет – його, Служба Безпеки – його, Генеральна прокуратура – його, новостворені антикорупційні органи – його. А далі – його кампанія по контролю за основними медіа-каналами. Також ми чудово розуміємо, що в парламенті в нього теж контроль. І будь-що, що мало б бути тим, що стримує, неформально зараз знаходиться під контролем президента.
При будь-якому президенті створюється цей інститут друзів, яких ми не обирали. А вони мають реальніший вплив на нашу політику і наші бюджети, ніж обрані особи.
Дмитро Тузов: Чи може одна людина або «інститут любих друзів» контролювати ситуацію в країні?
Олег Рибачук: Та звичайно, ні. Має бути така система, щоб президентська вертикаль не мала б ніякого відношення до виконавчої влади. Якщо ми на місцях обираємо депутатів, вони мають формувати виконкоми, а представник президента має тільки слідкувати за тим, що не приймаються рішення, які порушують закон.
Проте ми маємо протилежну ситуацію, і президент це все не може проковтнути. Як зараз жартують: «Пакувальників цукерок на фабриці «ROSHEN» не вистачає на ключові посади». Зараз з головою Нацбанку начеб то вирішується, але з якого дива ця посада має призначатися президентом?
Дмитро Тузов: Можливо, президент просто не розуміє, що він не може проковтнути все? І громадянське суспільство якимось чином має йому допомогти?
Олег Рибачук: Президент дуже любить говорити, що в нас парламентсько-президентська республіка, і що закони приймаються парламентом. Водночас ми чудово бачимо, як президент працює з парламентом, коли йому потрібно щось зробити. І це дуже хибна практика, бо так Віктор Федорович любив говорити – що він готовий підписати закон, тільки парламент мовчить. А ми ж пам’ятаємо, чим закінчилася його доля.
Всі структури, які відносяться до правоохоронних органів – його. Міністерство оборони і весь оборонний бюджет – його, Служба Безпеки – його, Генеральна прокуратура – його, новостворені антикорупційні органи – його
Дмитро Тузов: Отже, ми маємо президента, маємо «інститут друзів президента» – Кононенко, Грановський, маємо когорту людей, які хочуть прийти на цю посаду з тими ж повноваженнями. Що нам далі з цим робити?
Олег Рибачук: Я не буду гадати. 17 жовтня пройде всеукраїнська акція, яка базується на вимогах прийняти велику політичну реформу. І там записані зміни до виборчого законодавства з відкритими списками. Це не просто ініціатива громадських організацій, а це результат семимісячного опитування українців, і відповідь на питання «Як би українці бачили правила входження в політику?». Я думаю, що після Нового Року потрібно провести подібні консультації і на предмет того, як українці бачать вибори президента.
Дмитро Тузов: Відкриті списки означають, що виборець визначає, хто буде на якому місці. Але не менш важливо зробити, щоб наші вибори не були змаганням олігархів. Хто більше зробить білбордів, хто більше проплатить ефірів на центральних телеканалах, той і перемагає – це ж ненормально.
Олег Рибачук: Це все теж проговорювалось: вплив медіа, регулювання реклами і зупинка промивки мізків, фінансування партій, обов’язковість дебатів. 17 жовтня ми хочемо, щоб ці дискусії розпочалися в парламенті. Там просто мертвим вантажем лежать законопроекти про виборче законодавство та про його зміни.