Олена Бадюк: Ви є організаторкою міжнародної конференції, які аідбувался минулого тижня. Хто брав участь, і хто був запрошений?
Івона Костина: Так, це мрія, яка збулася нарешті для нас усіх. У нас було три організатори: «Побратими», Юрилична сотня та американська організація Combined Arms. На підтримали багато партнерів, зокрема комітет Верховної Ради, який наразі займається створенням усіх цих програм підтримки ветеранів.
Олена Бадюк: Власне з яких країн прибували спікери та делегації?
Івона Костина: Канада, Нідерланди, США, Данія, Велика Британія та навіть Південна Корея.
Олена Бадюк: Наскільки долучалися ветерани АТО до цієї події, і наскільки їм це цікаво та необхідно?
Івона Костина: Їм це цікаво. У нас було доволі багато спікерів, особливо у другий день, оскільки концепція конференції полягала у двох дняї, які були різними за форматом. Перший день — це були більше виступи спікерів, які презентували свої проекти і концепції про те, як відбувається психосоціальна адаптація в різних країнах. Другий день — це переважно були панельні дискусії, де ветерани були і українські, і закордонні. Вони могли подискутувати на теми реінтеграції саме з точки зору клієнта, але так само дуже часто ветерани стають надавачами послуг. Вони беруть ті послуги у свої руки і починають підтримувати інших за принципом «рівний рівному». У нас була доволі велика дискусія і на цю тему так само. Ми помітили, що цей підхід є дієвий не тільки у конкретній країні, він показав себе у міжнародному плані і продовжує доводити свою ефективність. Проте його доволі складно впроваджувати на державному рівні. Для нас дуже цікавим є досвід Штатів,звісно через масштаб системи і викликами, з якими вона стикається. Проте ми знаємо про той факт, що далеко не всі ветерани користуються послугами Департаменту ветеранських справ і водночас вони не вважають себе дуже ефективними через те, що бюрократично складно охопити таку велику кількість ветеранів, яка у них є. Проте є іншіа система, яку наприклад, наша організація більше сприймає на даному етапі, це ветеранська система у Данії, яка загалом взяла на себе відповідальність за координацію громадського сектору. Тобто держава робить замовлення у приватних компаній та громадських організацій на надання тих послуг, які є в неї у державній політиці на поточний рік. Якщо державній організації звітують відповідно до виставлених критеріїв, на наступний рік їм поновлюють фінансування і вони можуть продовжувати свою роботу у співпраці з державою. І на нашу думку, це наразі одна з найбільш ефективних методик, оскільки найбільша кількість експертизи та фахового досвіду зберігається саме в громадському секторі, його атм легше добувати, він більш динамічний. Людям легче виїжджати за кордон саме з громадського сектору, відповідно ми сподіваємося, що держава буде більше готова переймати цей досвід і працювати з ним радше, ніж монополізувати сферу і намагатися надавати їх самостійно.
У ветерана немає доступу до єдиної інформативної бази, яка була б актуальною і постійно оновлювалася. Немає місця, де він або вона могли б отримати усі послуги «під одним дахом»
Олена Бадюк: Принаймні, якщо говорити про критерій довіри, то до громадського сектору цієї довіри більше. І до послуг, які можуть надавати громадські організації.
Івона Костина: Це правда. Нажаль, у нас досі зберігається така тенденція. У державних органах, через те, як вони працюють, доволі складно вибудувати класні і довірливі стосунки з клієнтом. Проте ми віримо, що немає різниці, держава чи громадський організації надають послугу, головне, щоб послуга була доступна. І нажаль зараз через відсутність критерії оцінки якості послуг і системності надання цих послуг, що у громадському секторі, що у державі, є величезна кількість пропозиції, але вона недоступна. Тобто координовано у ветерана немає доступу до єдиної інформативної бази, яка була б актуальною і постійно оновлювалася. Немає місця, де він або вона могли б отримати усі послуги «під одним дахом», і від цього падає ефективність і громадського сектору, і держави.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.