Позов про «держпереворот» — піар-акція для привернення уваги, — Піскун

Ілона Довгань: Як ви можете прокоментувати, навіщо потрібен цей позов?

Святослав Піскун: Я думаю, це невеличка або велика піар-кампанія, якою займаються люди, які знаходяться за межами України, у вигнанні — як вони вважають. Це представники влади, яка була відсторонена народом України.

Це піар-акція, щоб привернути до себе увагу. Якщо рішення буде прийняте на користь позивача, вони зможуть спробувати звернутися в міжнародний кримінальний суд або арбітражний суд, щоб визнати те, з приводу чого зверталися.

Мені здається, у міжнародних судах не буде рішення, на яке вони розраховують.

Дмитро Тузов: Які є позови проти тих політиків, які зараз перебувають поза межами України?

Святослав Піскун: Поки, крім беркутівців — виконавців, ми нікого не бачимо на лаві підсудних. І це прикре явище, з яким треба покінчити.

Мені здається, варто звернути більше уваги на якість матеріалів, які подаються в суд, щоб притягнути до відповідальності винних.

Дмитро Тузов: Як би ви це кваліфікували: непрофесіоналізм, брак часу чи брак політичної волі?

Святослав Піскун: Я б сказав, кожен період має свою відзнаку. 2013 рік — відсутність політичної волі і, можливо, корупційні моменти. 2014-2015 рік — «ми вже розпочали, воно буде закінчено. Час нас не хвилює — попереду мінімум п’ять років». Третій період — коли нема часу, волі, можливості.

Ілона Довгань: Як би ви прокоментували ситуацію з Новинським? Чи зможуть його перевести зі свідка в обвинуваченого?

Святослав Піскун: Треба дивитися справу, щоб знати перспективу. Публічно про всі матеріали кримінальної справи не говорять. Видають загальновідоме. А з цього тяжко зрозуміти, що там відбувалося насправді, але не залишається нічого робити, як вірити генпрокуророві, що він говорить те, що є в матеріалах справи.

Ілона Довгань: Політологи говорять, що цей позив роблять, аби не лише сидіти в Криму чи Москві, а їм хочеться пересуватися світом і мати можливість витрачати крадені гроші.

Святослав Піскун: Я не чув, щоб комусь з тих, хто подав позов, було дуже заборонено їздити по Європі. Мені здається, тут закладено щось глибше. Можливо, ми не бачимо, що. Вони довго думали над цим позовом, тільки зараз подали. Значить, збирали матеріали.

Дмитро Тузов: Чи могли б ви дати рекомендації українським правоохоронним органам, як треба діяти в цій ситуації?

Святослав Піскун: Є думка у Генпрокурора, що всі справи треба об’єднати в одну і направити до суду. А я б зробив не так. Я б по маленьких епізодах направляв справи до суду і потихеньку засуджував кожного окремо, а потім звів би в одну велику справу.

Дмитро Тузов: Якби громадяни звертались до судових органів, справа розвивалася б активніше?

Святослав Піскун: Не знаю. Від того, що ми будемо кричати, що вони злочинці, їх ніхто не назве злочинцями — тільки рішення суду. Мені здається, треба більше уваги зосередити на конкретних фактах, доказах і документах, які б це підтверджували.

Дмитро Тузов: Я чув вислів Міхеіла Саакашвілі, який сказав, що за існування політичної волі, справу вбивства Павла Шеремета в центрі Києва можна було б розслідувати. Яка ваша думка?

Святослав Піскун: Звичайно. Є записи, відео злочинця, який крутиться біля автомобіля. Думаю, є інші докази. Матеріал специфічний. Його вбили не просто так. Мотив у когось був дуже серйозний. Треба просто знайти, в кого був мотив — тоді можна буде розкрити цю справу. Напевно, працюють. Але дуже повільно.